Читати книгу - "На мені та в мені, Анастасія Бойд"

– Я боюся втратити його. Але я зрозуміла, що хочу сім'ю, і маю сумніви, що йому це також потрібно. Він розлучений, і схоже розчарований у сімейному житті, у нього доросла дочка. Адже він не зовсім молодий...

- Не зовсім молодий? Що ж, зізнатися, я буду засмучений, якщо він мій ровесник, і переїде жити сюди, прожене мене з мого улюбленого дивана, дивитиметься мій телевізор, поглядаючи на Бріджіт. І якщо все так, то нехай хоча б дивиться ті самі програми, що й я, - дідусь знизав плечима. Мабуть, це означало, що він схвалить будь-який мій вибір.

- Ні, - усміхнулася я. - Йому сорок два, буде взимку.

- Та він ще зовсім молодик! - засміявся дід. – Навіть молодше за твою матір. Так ось. Ти можеш сумніватися чи ні, але якщо тобі страшно уявити, що ти його більше не побачиш, то твій вибір є очевидним.

 Мені не треба було нічого уявляти. Я й так знала, що життя без Іва здавалося безвихідною трагедією, тому сіпнулася з місця, застрибнула в кросівки, і побігла в кав'ярню за ключами.

– Лулу! - Поль та Марі хором прокричали моє ім'я, і ​​кинулися до мене. Я з радістю уклала їх у свої обійми. – Ми так переживали...

– Радий за тебе, Луїзо, – почувся голос Марка. Спочатку я здивувалася, не чекаючи його побачити, але потім згадала, що він допомагав Іву. Я наважилася подивитися йому в очі, не дивлячись на свою нещодавню витівку. На його правій вилиці виднівся величезний синець. Вів'єн?

- Дякую. А з вами все гаразд? - Сором'язливо запитала я. Він хотів переспати зі мною, приховавши свій зв'язок з Вів'єн. Просто хотів розважитися. Типовий підступний ловелас, який не думав про почуття інших людей. Але мені чомусь було соромно перед ним.

- Так, - Марк підійшов ближче, і заговорив майже пошепки. - Пробач мене. Наші взаємодії були дуже неправильними, я поводився бридко, і Морель ясно дав мені це зрозуміти, - він потер синець, винувато ховаючи погляд. Отже, це Ів заступився за мене? Я звичайно, не зовсім схвалюю такі методи, але все одно було приємно.