Читати книгу - "Людина. що підводиться, Абір Мукерджі"

— А ви, полковнику? — запитав я.— Були на фронті?

На обличчі у нього промайнуло роздратування.

— Ні, капітане. Не мав такої честі. На жаль, мої обов’язки не дали мені покинути Індію.

Він пихнув люлькою і нахилився вперед.

— Тож чим я можу вам допомогти? — запитав він, наливаючи молоко з маленького порцелянового глечика й розмішуючи чай.

— Убивство Мак-Олі. Мені б хотілося дізнатися, що ви знайшли на місці злочину.

— Авжеж.— Він поклав люльку на стіл і відпив чаю.— Та, боюсь, багато не розповім. Багато крові, це й усе. Шкода, що собаки знайшли тіло раніше за вас. Хоча нам таки вдалося знайти один палець. Його поклали в пакет і відправили до моргу.

— Можна мені копію вашого звіту?

— Аякже, капітане,— погодився він.— Накажу зробити копію і надіслати вам.

— А ваші люди і досі охороняють місце злочину? — запитав я.

— Безумовно, і там вони і залишаться, доки не отримаємо іншого наказу від лейтенант-губернатора. Не хвилюйтеся. Нікого стороннього вони туди не пустять.

— Це заспокоює,— відповів я.— Якщо ви не проти, мої люди продовжуватимуть обшукувати алеї. Може, знайдуть ще щось цікаве.

Від приязної поведінки Доусона і сліду не лишилося.

— Сподіваюся, ви не вважаєте, що мої люди нездатні провести обшук?

— Аж ніяк,— запевнив я його.— Просто буває, що в запалі можна прогледіти дрібнички.

— У моїх людей такого не буває,— відрізав він.— Та нехай ваші люди зв’яжуться з Марджорі. Вона організує для них дозвіл. Чим іще можу бути корисним?

— Є ще одна справа.

— О, хіба? — І він підняв звіт, який читав, коли я увійшов.

Я розказав про зустріч у домі Амарната Дутта, про повернення Беноя Сена до Калькутти. Сподіваюся, ця інформація приспала усі тривоги щодо моєї довіри йому, але я йому таки не довіряв.

Почувши ім’я Сена, полковник не продемонстрував ніяких емоцій. Просто кивнув і пихнув люлькою.

— Іще дещо,— сказав я.— У четвер уранці було здійснено напад на поштовий потяг Дарджилінга. Спочатку вирішили, що це невдала спроба пограбування, яку здійснили дакоїти, але боюсь, що це справа рук терористів, зокрема Сена. Вважаю, що він шукає готівку, щоб купити зброю. Не мені вам казати, що це означає.

На мить вигляд у Доусона став таким, немов його праскою шваркнули. Уперше за нашу бесіду я відчув, що розказав йому щось таке, чого він не знає. Добре.

— Це серйозніше, ніж мені здавалося,— нарешті сказав він.— Що ви знаєте про Сена, капітане?

— Небагато,— зізнавсь я.— У нас на нього тоненька тека. Я сподівався отримати доступ до вашої.

Доусон замислився.

— На жаль, це неможливо, але ось що я вам скажу. Беной Сен напрочуд небезпечна особа. Ви ж читали про його зв’язки з німцями? Але ви не знаєте, що головною метою цієї змови було змусити індійські полки калькуттського гарнізону виступити проти нас. Здається, тоді тут стояв чотирнадцятий північно-індійський полк. Розквартирувалися прямо тут, у форті. Якщо б почалося повстання, усім білим тут би перерізали горлянки. Одного разу Сен від нас утік. Зробити це вдруге я йому не дозволю.

— Тож ви нам допоможете його вистежити?

— Можете на це розраховувати,— сказав Доусон.— Мої люди зараз же візьмуться до роботи.

— Ви ж негайно повідомите мені, якщо матимете щось? — попросив я.

Доусон ледь посміхнувся.

— Неодмінно, якщо буде щось правдоподібне. Але не можу гарантувати, що чекатимемо, доки ви дізнаєтесь, а тоді вже будемо діяти. Особливо після того, як ви розказали, що він планує значно більшу кампанію. Ця людина переховувалася чотири роки, і якщо ми не схопимо його, доки він у Калькутті, можемо загубити його ще на чотири.

— Розумію,— сказав я, усвідомлюючи, що Доусон повідомить мене, коли Сен буде або мертвим, або за ґратами якоїсь військової в’язниці. У будь-якому разі розвідка дістанеться до нього першою і не залишить мені жодного шансу його допитати.

Я подякував полковнику за час, допив чай і пішов.

Я спустився вниз і вийшов на сонце. Не Здавайся стояв у затінку великого бананового дерева і курив сигарету Побачивши мене, він швидко її загасив і кинув недопалок у траву Віддав честь і підійшов до мене.

— Маємо проблеми, сержанте,— сказав я.— І щоб вирішити їх, мені знадобиться ваша допомога.

— Авжеж, сер,— відповів він, і ми пішли назад до будинку.

Піднялися сходами і підійшли до кімнати 207.

— Слухайте уважно,— прошепотів я.— Я представлю вас милій пані на ім’я Марджорі Брейтвейт. Ви з нею потеревените.

— Сер?

— Побалакайте про те та інше з міс Брейтвейт, а тим часом придивіться до її боса. Чоловік у кабінеті в кінці кімнати. Але переконайтеся, що він вас не помітив. Як вважаєте, впораєтесь?

Банерджі сухо відкашлявся. Ще трохи, й у нього ноги підкосяться.

— Не знаю, сер,— відповів він, смикаючи комірець сорочки.— Мені ніколи не вдавалися розмови з англійськими жінками.

— Годі вам, Не Здавайся,— наполягав я.— Хіба вони якось відрізняються від розмов з індійськими панянками?

— Якщо чесно, сер, у мене і з тими не дуже виходить.— Вигляд у сержанта був такий, немов він ішов на власний похорон.— У нашій культурі контакти між чоловіками й жінками суворо обмежені. Я навіть не знаю, що і сказати жінці... От хіба вона крикетом цікавиться,— просяяв він,— тоді проблем не виникне.

Міс Брейтвейт аж ніяк не нагадувала жінку, яку вразить пояснення, у чому полягає різниця між мертвим м’ячем і ноуболом.

— Гаразд, я трохи подумав,— здавсь я,— і вирішив, що краще тоді попросити у неї дозвіл до місця вбивства Мак-Олі. Це зможете?

Банерджі енергійно закивав.

— Тримайтеся, сержанте! — підбадьорив я його.

Ми увійшли до кімнати 207. Я подивився в бік кабінету Доусона. Двері були зачинені, крізь матове скло можна було побачити тільки його силует. Я підштовхнув Банерджі в напрямку міс Брейтвейт, представив його.

— Радий познайомитися,— пробелькотів він.

Так і стояв із відкритим ротом, переводячи погляд від мене до зачинених дверей Доусонового кабінету, немов золота рибка на тенісному матчі.

— Міс Брейтвейт,— сказав я,— забув дещо запитати у полковника Доусона. Якщо ви не заперечуєте, поясніть сержанту, що потрібно, аби потрапити на місце злочину, а я зазирну до полковника на хвилинку?

Не чекаючи на відповідь, я рушив до кабінету Доусона, постукав і