Читати книгу - "Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта"

Дарк здивовано скинув брови і потер підборіддя. Мабуть, хотів втрутитися та передумав.

Аларай не приховував задоволення:

- Чудово. Тоді я почну. Впевнений, що ім'я Драка Всемогутнього ви вже чули не раз. Це був наймогутніший дракон, на плечах якого надійно лежало майбутнє нашої імперії. Ось тільки вхалепило його закохатися в зовсім не підходящу дівчину. Тоді ми ділили владу над територією з одним могутнім древнім родом, який іменував себе Драконоборцями. І ось якось Драк полонив молоду дівчину з цієї родини, але в результаті був сам полонений її красою, розумом та добротою. Їхнє кохання було сильним... Безліч інших епітетів, я, з вашого дозволу, пропущу. Вони вирішили одружитися попри давню ворожнечу. Та не вийшло: родичі силою відвезли кохану Драка за Драконові гори.

Яка підозріло знайома історія! Пам'ятається, Кіт мені вже розповідав щось подібне. Чи то фантазія у народу Загір'я небагата, чи то...

- А як звали дівчину Драка? - поцікавилась тихо.

Аларай здивовано підняв брову:

- Хіба це має значення? Вона згадується лише як кохана Драка, Істинна, Обрана. Її ім'я, очевидно, стерлося за віки усного переказування.

- Невже немає жодного письмового екземпляра?

- Рукописів, звісно, ​​багато. Тільки всі вони пізні, записані вже з чиїхось слів. Я їх всі читав – особливість професії, самі розумієте... Окрім одного. Він зберігається у мого батька у власній бібліотеці. Він його нікому не показує.

- Шкода. Що ж сталося далі?

- Драк майже збожеволів. Він не знав, де заховали його кохану, тому перерив увесь світ. Та тільки Великий Од змінив зовнішність дівчини і тому він не зміг її знайти. До Драка приходило безліч красунь, які заявляли, що вони є його Істинними. Тоді Драк організував для них низку перевірок, щоб відчути свою кохану і впізнати її по душі, а не за зовнішнім виглядом.

- Так ось звідки беруть коріння сучасні Відбори...

- Думаю, саме так. Кохана Драка теж смертельно сумувала, але родичі не пускали її назад. Та якось їй все ж вдалося втекти. Вона досягла Дракової ущелини, яка, природно, тоді називалася якось інакше, тільки погоня була вже дуже близько. І їй не залишалося нічого іншого, як стрибнути з височезного урвища. Ось тільки вона не зірвалась вниз на гострі вершини скель, а здійнялася в небеса у вигляді прекрасної дракониці. Кохана Драка долетіла до цієї самої фортеці, в якій зараз ми з вами знаходимося, і повернулася у свій колишній образ, який був до втручання Ода. Драк нарешті впізнав її, вони побралися й зажили довго і щасливо.

Безперечно. Тільки десь я вже чула, що Драк цей Всемогутній закінчив свої дні аж ніяк не так радісно. Ось начебто я й передбачала подібну версію легенди, але все одно відчувала себе ошуканою.

- Що ж, я свою частину угоди виконав. Тепер ваша черга.

Однак мені навіть не довелося обмірковувати відповідь, тому що я помітила миготіння простору перед переміщенням. Наступної секунди в кімнату ввалилися двоє: мій помічник-транспортувальник і закривавлений Бовем.

- Він зголосився допомогти прикордонникам і сам завалив кілька виходів із печер. Та ось по ньому першому і прилетіло... - протараторив транспортувальник і зник.

Я ж вдруге за добу почала лікувати мого знайомого. Тільки цього разу справи хлопця були набагато гірші. На щастя, якраз на такий набір травм, як у нього, я вже мала одну заготовку з десятком вбудованих підзаклять.

- Вражає, - скупо похвалив мої вміння Аларай, коли Бовем через хвилину різко втягнув ніздрями повітря і заозирався довкола, ніби не вірячи, що досі живий.

- Ви все ще тут? Заради моєї частини угоди вирішили почекати із захистом Батьківщини?

- Ні, але за вами тепер борг. Впевнений, маг-транспортувальник повернеться швидко.

Як у воду дивився: відразу з'явився мій помічник із пораненим Кітом. Та щоб його! Благо, у родича був лише вивих та пара неглибоких ран. Коли я озирнулася, Аларай уже зник.

- Як він тут опинився? - раптом стрепенувся Бовем і тут же зі стоном повалився назад.

- А, ти ще не зустрічав таке. Це називається перенесення чи переміщення...

- Та ні. Я маю на увазі цього чоловіка. Я бачив його раніше.

Я примружилась:

- Принца Аларая? Він був учора в наметі Верховного Головнокомандувача,  але вже після того, як тебе...

- Ні, ні! В Араті, в Академії. Ми з тобою мали зустрітися на стайнях, як завжди. Але я прийшов раніше. А цей чоловік розмовляв із конюхом. Точно! Це сталося того дня, коли нас кінь ледь не задавив, пам'ятаєш?

Таке непросто забути...

- Звісно, ​​але принца я там не бачила. Або не звернула уваги...

- Що робив принц Загір'я в Араті? - резонно поцікавився Кіт, намагаючись підвестися.

Мабуть, готувався до провокації. Якщо раніше у мене ще були сумніви щодо винуватості Аларая, зараз вони повністю розвіялися. Але братикові про це поки не варто розповідати:

- Звідки мені знати. Ти полеж трохи. Назад уже зібрався?

- Там незабаром почнеться пекло, Анно. Кожен маг буде на рахунку.

- Ти на ногах ледь стоїш. Краще скажи... Принц говорив про напад на імператорський палац. Точніше - проникнення в підземелля... І це якраз напередодні наступу Арати - це точно не випадково. Що вірмські найманці там шукали? Лорд Аларай стверджує, що точно не скарби...

- Тоді він не бреше. Скарби драконів – це міф, Анно.

- Та невже? Не повірю, що вони бідні.

- Не бідні. Але зображення драконів на купі золота у печерах - лише фантазії художників. Це я тобі як артефактор кажу.

- А до чого тут артефакторика?

- До того, сестричко, що скарбами ми називаємо рідкісне каміння, придатне для виготовлення найсильніших артефактів. І скарби драконів – це артефакти драконів. Дракони використовують артефакти, як резервуар для сили. Адже вони, по суті, і є чиста магія, коли ж вони повертаються в людську подобу, то вся міць має кудись подітися, людське тіло не може її вмістити. Чим сильніший драконів рід, тим потужніший його артефакт... Стривай, - розпереживався Кіт, - а що, коли полювали таки за скарбом, у сенсі за артефактом...