Читати книгу - "Війни Міллігана"

(2)

Приблизно в той самий час, як пацієнти планували свою атаку, газета «Плейн Ділер» почала публікацію серії статей на тему перевірки лікарні в Лімі. Перша з них вийшла 17 серпня 1980 року під заголовком:

СУДОВІ ПОСТАНОВИ НЕ В ЗМОЗІ ЗМІНИТИ УМОВИ ТРИМАННЯ ДУШЕВНОХВОРИХ ЗЛОЧИНЦІВ

Автор: Ґеральдін Строзьєр

Працівники клініки Ліми, де проходять лікування деякі найнебезпечніші злочинці штату, приділяють мало уваги психологічним проблемам своїх пацієнтів. Здебільшого ті просто нудяться в стінах закладу, а дехто з них потім знов виходить на волю зі своїми захворюваннями.

«…більшість пацієнтів Ліми проходять звичайну для цього закладу „м’ясорубку“. Працівники їхні психологічні проблеми ігнорують, — повідомляють журналістам пацієнти й колишні працівники закладу. — Ліки тут призначають щедро, так що навіть найжорстокіші пацієнти здаються спокійними…»

Минулого року організація з контролю державних клінік — Комісія з акредитації — провела інспекцію в Лімі. Виявилося, що процес лікування настільки неефективний, що у серпні минулого року лікарні відмовили у продовженні тимчасової акредитації, яку неохоче видали за рік до того. Головна причина відмови полягала в тому, що кількість працівників недостатня для того, щоб проводити індивідуальне лікування більш як 90 % пацієнтів.

У 1974 році група пацієнтів подала позов проти клініки, яка тоді вважалася найбільш суворою й небезпечною установою штату. Вони вимагали більш гуманного ставлення та лікування своїх хвороб. Доказів жорстокості й умисної байдужості було стільки, що суддя Валінскі негайно наказав провести у клініці низку змін, а також призначив контролера, який мав стежити за їхнім впровадженням — Джона Зарнецькі, юриста з Толедо …Директор Ліми Рональд Габбард каже, що від свого начальства він отримав наказ не спілкуватись із Зарнецькі напряму: «Усі контакти ведуться через наших юристів», — пояснив він.

Друга стаття вийшла наступного дня:

ПАЦІЄНТИ СКАРЖАТЬСЯ, ЩО НЕ ОТРИМУЮТЬ НЕОБХІДНОЇ ДОПОМОГИ

Рональд Габбард з їхніми скаргами не погоджується. Перевіривши медичні картки, він повідомив, що пацієнти щодня бачаться з командою терапевтів, хоча й не зміг з’ясувати, як довго тривають ці зустрічі й чи дійсно пацієнти проходять терапію. Наприклад, пацієнт Девід Сміт багато часу проводить у відділі зоотерапії — піклується про домашніх тварин.

«Плейн Ділер» удалося з’ясувати, що хоча терапевти й записують у журналах сеанси з пацієнтами, це не завжди відповідає дійсності…

Остання — третя — стаття з цієї серії вийшла 19 серпня. У ній автор розкрив деякі причини знущання над пацієнтами.

ПРОБЛЕМИ КЛІНІКИ ЛІМИ ЗУМОВЛЕНІ ЇЇ РОЗТАШУВАННЯМ

Високопосадовці штату визнають, що в клініці Ліми існує багато проблем, але все це начебто можна пояснити розташуванням лікарні…

Директор Департаменту психічного здоров’я Тімоті Моріц згоден з більшістю скарг пацієнтів щодо відсутності психотерапії, але пояснює це тим, що в лікарні недостатньо кваліфікованих кадрів. Крім того, він зізнається, що в декого з нинішніх працівників клініки немає кваліфікації, необхідної для роботи в такій установі. Наприклад, доктор Льюїс Лінднер не психіатр, а звичайний лікар-терапевт. Моріц виправдовує призначення Лінднера на посаду тим, що той — хороший лікар: «У нас був вибір: або доктор Лінднер, або ніхто. Інших претендентів не було». Посадовець повідомляє, що зарплата в клініці не приваблює кваліфікованих спеціалістів, бо закон забороняє йому пропонувати більш як $50 000 на рік — що набагато менше, ніж на аналогічній посаді деінде. Через це кваліфікованого персоналу в Лімі не так багато, як того хотілося б, а наглядачі майже без освіти отримують значну владу над пацієнтами…

Того ж дня о 12:30 один з пацієнтів Ліми у супроводі наглядачів поїхав у місто складати іспити для отримання диплома про закінчення школи. Скориставшись нагодою, пацієнт узяв наглядача в заручники й, погрожуючи пістолетом, примусив відвезти його в Дейтон, де втік.

Після цього випадку адміністрація оголосила: «Жоден злочинець із тих, кого перевели з в’язниці, більше не вийде за двері клініки! У нас сім втеч за три місяці!»

У зв’язку з цією втечею наступної неділі в «Колумбус Диспетч» вийшла стаття, у якій охоронець Роберт Рід розповідає журналістам: «У нас тут розумні люди. Так, вони душевнохворі, але вони розумні. І їм тут нічим займатись, окрім як сидіти, думати та планувати всіляке».

Габбард розпорядився сильніше закрутити гайки: тепер кожного пацієнта обшукували щоразу, як він виходив з відділення або повертався туди.

(3)

Щоденник Мері. Неділя, 24 серпня

Сьогодні вранці Біллі зателефонував мені. Голос у нього був пригнічений, сухий і беземоційний. У мене було таке враження, наче з його голосу щось зникло — це відчувалось навіть фізично.

Пізніше під час нашої зустрічі він був уже більш зібраний — ми чудово провели час. Сказав, що з минулого грудня (відколи його перевели в Ліму) у нього всередині відбувається щось таке, чого ніколи раніше не було. Я просила його пояснити детальніше, але він відмовився.

Вівторок, 26 серпня

Біллі почав спілкуватися з пацієнтами і розпитувати їх про насилля в лікарні. Усі розповіді він записує на диктофон. Прийшов трохи дратівливий.

П’ятниця, 29 серпня

Я раптом збагнула, що у дітей Біллі немає жодної іграшки тут — особливо в малечі, яка не може навіть до ручки шафки дістати. Тож у понеділок я принесла м’ячик розміром як для софтболу[31] — я обрала таку іграшку, яка б не провокувала їдких коментарів чи знущань. Сьогодні Біллі сказав, що хтось (з нього) грався м’ячиком, бо він пізніше знайшов його на підлозі.

Субота, 30 серпня

Увесь тиждень Біллі був один і той самий — не думаю, що він змінював особистостей. У неділю й понеділок він приходив у чудовому настрої, у вівторок був дещо роздратований і багато бурчав. Сьогодні він сказав, що вже три ночі не спить. Сам він знає чому, але мені не сказав.

Біллі розповів, що минулого тижня вони з Ленні виготовили муляж динамітної шашки з гнітом із сірникових голівок. Вони підпалили її та кинули в кімнату охоронців — ті почали метушитися й штовхатися, намагаючись вибігти з кімнати.

Четвер, 31 серпня

Вночі Біллі вдалося поспати чотири години підряд, як він звик раніше. Так що він був веселіший, ніж зазвичай. Він розповів, що через численні емоційні травми, завдані йому і Кейті