Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Ці діти наверху ― твої друзі, так?

Дівчинка враз зупинилася на пів шляху до кола з факелів. Вона заступила їх собою і тому зараз її темна спина виглядала дещо моторошно. Але Релі все так же спокійно дивилася на неї, очікуючи на відповідь.

У ту ж мить, імовірно, відрахувавши іще трохи часу на те, щоб Релі передумала і пішла по-мирному, дівчина різко розвернулася й процідила:

― Я дала тобі шанс піти. Тепер нарікай на себе.

І змахнула рукою з широким рукавом подертого брудного плаття, у яке вона була вдягнута під тією більш-менш новою на вигляд темно-фіолетовою накидкою.

Із неосвітлених куточків почали вилазити діти-зомбі у загальній кількості не більше двадцяти особин. Релі рвучко озирнулася нагору. Звідти було неможливо побачити, що робилося на вершині обриву, проте один раз зиркнувши на дітей, принцеса второпала, що більшість з них були в числі тих, хто атакував їх наверху.

Дівчина роззирнулася уважніше. Все-таки, серед них були й ті, кого вона бачила вперше. І тому окликнула:

― Венді? Серед вас є дівчинка на ім’я Венді?

Та не встиг іще ніхто відкликнутися, як дівчина у фіолетовій накидці заволала:

― Ніхто з них не повернеться додому!! УБИТИ КЛЯТУ МИСЛИВИЦЮ!!

В ту ж мить Релі виявила, як почали змінюватись обличчя дітей-зомбі, що оточували її. В силу того, що більшість дітей були дванадцяти-п’ятнадцятирічними підлітками досить високого зросту, а Релі не славилася зростом, усі вони були приблизно однаковими. Діти з гнилими обличчями рвонули в атаку, та перша ж із них тут же потрапила у пастку ― Релі уже встигла намалювати перед собою темний символ, що зупинив живого мерця, котрий наткнувся на нього. Просто на очах дівчинка років чотирнадцяти почала набувати нормального відтінку шкіри, очі її із порожніх білих стали людськими, гнилі зуби замінялися здоровими, і лиш тільки пошарпаний одяг…

Дівчинка упала вниз, коли на Релі одночасно з двох боків налетіли двоє зомбі-хлопців. Обоє були старшими за інших дітей і, очевидно, сильнішими.

Принцеса блискавично розкинула обидві руки в сторони, малюючи ними закляття у повітрі зі швидкістю явно надприродною… удар! Обидва хлопці піддалися зворотному закляттю, тьма покидала їх, відновлюючи функціонування людського тіла.

Дівчина у каптурі, шрам на чолі якої повністю загоївся, важко дихала. Вочевидь, вона підозрювала, що Релі чинитиме опір, але… вона вже точно не здогадувалася, що та матиме достатньо сил, аби розчаклувати її живих мерців… її друзів!

Вона заричала… заричала так грізно, наче пантера, що готується до нападу…

Очі її враз наповнилися світлом місяця, змінившись із темно-карих райдужок на срібні, а замість звичайних іклів з’явилися звірячі довші… обличчя її зморщилося у розлюченій гримасі, вона знаходилася в кількох хвилинах від повного перетворення…

Принцеса побачила її лиш на мить і знову відвела погляд на дітей, що її обступали, й з надією покликала:

― Венді?! Чи є серед вас Венді?! Прошу, відгукнися, твоя мама дуже сумує за тобою!

І в ту ж мить, як Релі, дихаючи все важче і важче, очистила від тьми ще трьох молодших дітей, із пітьми до неї вийшла світловолоса дівчинка із сірим обличчям. Рот, обліплений грязюкою та бридкими прищами, ледь чутно прохрипів:

― Я… Венді.

Релі з полегшенням видихнула. Їй явно уже не вистачало сил. Прокляті алевіати починали творити просто пекельний біль у руках, що означало тільки одне ― іще зовсім трохи, і в ній не залишиться ані краплинки доступної магії…

У ту ж секунду каньйоном роздалося ричання пантери.

Місяць був чітко у повні. Його світло осяювало воду річки просто над каньйоном. Пантера, котра ще кілька хвилин тому була дівчиною у фіолетовій накидці, зірвалася з місця й із лютим ричанням понеслася на свою ціль ― Релі та Венді, яку якраз встигла розчаклувати принцеса…

Привіт, читачу! Рада, що читаєш мою писанинку. З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))