Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 54
Перейти на сторінку:
class="p1">Хлестаков. А, прошу найпокірніше сідати; дуже радий. Я дуже добре знайомий з вашим начальником.

Растаковський (сів). А, то ви зволили знати Задунайського?[71]

Хлестаков. Якого Задунайського?

Растаковський. Графа Румянцева-Задунайського, Петра Олександровича. Це мій колишній начальник.

Хлестаков. Он як… То ви служили давно?

Растаковський. Перебував під час осади під Сілістрією, в сімсот сімдесят третьому році. Дуже гарячий був бій. Турок був ось так, як оцей стіл перед нами. Я був тоді сержантом, а секунд-майор був у нашому полку — чи не зволили ви знати: Гвоздьов Петро Васильович?

Хлестаков. Гвоздьов? який це?

Растаковський. Петро Васильович. Він був за височайшим повелінням покійної імператриці переведений згодом у драгуни.

Хлестаков. Ні, не знаю.

Растаковський. Я так і гадав, що ви не знаєте, бо вже понад тридцять років, як він помер. Ось тут недалеко, верст двадцять від міста, залишилася його внучка, що вийшла заміж за Івана Васильовича Рогатку.

Хлестаков. За Рогатку? Скажіть! Я цього зовсім не думав.

Растаковський. Еге ж, Рогатка, Іван Васильович. Так от турок стояв перед нами ось так, немовби оцей стіл. Зима і сніг, і сум’яття було таке, як у тому році, коли француз підступав під Москву. У нашому полку був також секунд-майором Фіктель-Кнабе, німець. Звали його Сіхфрід Іванович, але генерал-аншеф тодішній, Потьомкін, звелів перейменувати: «Ти, — каже, — не Сіхфрід, а Суп, — то будь ти Супом Івановичем». І відтоді так і залишилося йому ім’я Суп Іванович. То цього Супа Івановича і секунд-майора Гвоздьова, про якого я казав, відрядили були по фураж. До них був прикомандирований я та ще квартирмістр[72], якщо зволите знати, Трепакін, Автоном Павлович: він також, я гадаю, вже буде років з двадцять п’ять, як помер.

Хлестаков. Трепакін? Ні, не знаю. А ось я хотів би попросити у вас…

Растаковський (не слухаючи). Показний мужчина: русяве волосся, золотий аксельбант. Добре танцював польський. Лясне бувало рукою і відіб’є пару у самого полковника, і як тільки дівчата… хе, хе, хе… У нас бували тоді палатки; і тільки-но зазирнеш до нього в палатку… хе, хе, хе… там уже сидить, і вранці денщик виводить, немовби драгуна, у трикутному капелюсі… хе, хе, хе… і портупея висить, хе, хе, хе…

Хлестаков. Так, це подібна історія з моїм знайомим, одним чиновником, котрий дуже вигідно служить. Сидить він у халаті, закурив люльку, раптом до нього приходить один мій теж приятель гвардієць кавалергардського полку, і каже… (Спиняється і дивиться тим часом пильно в очі Растаковському.) Послухайте, однак, чи не можете ви імені позичити скільки-небудь грошей? Я в дорозі витратився.

Растаковський. Та хто це просив грошей: чиновник у гвардійця чи гвардієць у чиновника?

Хлестаков. Ні, це я прошу у вас. Бачите, щоб потім як-небудь не забути, то краще тепер.

Растаковський. То це вам потрібні гроші? Ото диво! Я гадав, що гвардієць при анекдоті ото попросив. Як-бо в розмові іноді виходить! То вам потрібні гроші? А я, признаюсь, з свого боку прийшов турбувати найпокірнішою просьбою.

Хлестаков. А що, з приводу чого?

Растаковський. Маю одержати додатковий пансіон, то я просив би, щоб закинули слівце там сенаторам або кому іншому.

Хлестаков. Будь ласка, будь ласка.

Растаковський.Я сам подавав просьбу, та тільки, може, не туди, куди слід.

Хлестаков. А чи давно ви подавали просьбу?

Растаковський. Та коли сказати правду, не так і давно, — у 1801 році; та ось уже тридцять років нема ніякої резолюції. Я надіслав через Сосулькіна, Івана Петровича, котрий їхав тоді в Петербург; та він, бачите, не дуже надійна людина. То статися може, що просьбу відніс був не туди, куди слід. А воно, щира правда, вже не багато й чекати залишається: тридцять років минуло, виходить, тепер невдовзі справа вирішиться.

Хлестаков. Еге ж, звичайно, тепер вирішать скоро; а втім я теж з свого боку… Добре, добре.

Переклад Д. Бобиря

IV

Сцена, не внесена автором у друковані видання «Ревізора» 1835*

Дія четверта, Ява VIII

Хлестаков і Гібнер.

Гібнер. Ich habe die Ehre mich zu rekomandieren: Doctor der Armen-Anstalten, Hiebner[73].

Хлестаков. Прошу покірно сідати.

Гібнер. Es freuet mich sehr die Ehre zu haben, einen so würbigen Mann zu sehen, den die hohe Obrigkeit bevollmächtigt hat[74].

Хлестаков. Ні, я німецькою… Краще російською. Скажіть, будь ласка: тепер взагалі чиновникам призначено добре жалування. Чи не обзавелися ви грошима?

Гібнер. Грош?.. і що грош?..

Хлестаков. Еге ж. Якщо ви обзавелися, то я попросив би у вас позичити… позичити… Тобто, це ось що означає. Ви мені giebt[75] тепер, а я вам потім назад відгібаю.

Гібнер. Грош… нема грош… (Виймає бумажник і витрушує.) Sehen Sie![76] нема… одна сигар… більш нема…

Хлестаков. Ну, нічого робити! як нема, то й дарма!

Гібнер (ховає бумажник, потім знову береться за кишеню). Wollen Sie eine Cigarre rauchen?[77] (Виймає і подає сигару.)

Хлестаков. А, добре, gut! Дайте сюди, giebt. (Бере й розкурює.) Добра сигарка. Це, мабуть, з Петербурга? (Пускає дим.) Гібнер. Ні… з… Рига…

Хлестаков. З Риги? Атож, я так і думав.

Гібнер (встаючи з стільця і вклоняючись). Ich darf Sie nicht mehr beunruhigen und Ihnen die theure Zeit rauben, die Sie den Staatsgeschaften widmen[78]. (Відкланюється.)

Хлестаков. Прощавайте. Радий познайомитись.

Ява IX

Хлестаков (сам). Добре й сигарку викурити. Як багато тут чиновників! Городочок таки населений досить…

Переклад Д. Бобиря

V

Розв’язка «Ревізора»*

Дійові особи

Перший комічний актор — Михайло Семенович Щепкін.

Гарненька актриса.

Другий актор.

Федір Федорович, любитель театру.

Петро Петрович, людина великого світу.

Семен Семенович, людина теж немалого світу, але в своєму роді.

Микола Миколайович, літературна людина.

Актори і актриси.

Перший комічний актор (виходячи на сцену). Ну, тепер нема чого скромничати. Можу сказати, цього разу справді добре зіграв, і оплески публіки випали на мою долю недаремно. Коли почуваєш це сам, коли не соромно перед самим собою, то, виходить, справу було зроблено як слід.

Виходить натовп акторів і актрис.

Другий актор (з вінком у руці). Михайле Семеновичу, це вже не публіка, це ми підносимо вам вінок. Публіка роздає вінки не завжди зі строгим розбором; нагороджує вона вінком і не за ваші заслуги; але коли своя братія — товариші, які часом і заздрісні й несправедливі, коли

1 ... 40 41 42 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори, Микола Васильович Гоголь"