Читати книгу - "Живи і дай померти, Ян Ланкастер Флемінг"

Спілкувалися вони стисло, кількома словами, аж поки не всілися на затишній веранді чистенького білого будиночка на Джанкшен-Роуд — трохи нижче Кам’янистого пагорба.

Наливши дві склянки міцного віскі та розбавивши його содовою, Стренґвейз коротко розповів про ямайський кінець справи. Це був худорлявий, веселий молодик років тридцяти п’яти — колишній капітан-лейтенант спецпідрозділу британського королівського військово-морського флоту. Із чорною пов’язкою на одному оці та орлиним профілем він асоціювався з капітанами ескадрених міноносців. Проте крізь загар проступали численні зморшки, а з уривистих фраз та швидких жестів Бонд зрозумів, що Стренґвейз колючий і запальний. Однак той, без сумніву, добре знав свою справу та ще й мав неабияке почуття гумору і не ревнував до того, що хтось із штабу зазіхає на його територію. Бонд відчував, що вони зможуть поладнати і з нетерпінням очікував подальшої співпраці.

Ось що розповів йому Стренґвейз.

Здавна подейкували, що на острові Сюрпризів закопано скарб, і все, що було відомо про «кривавого Морґана», лише підливало оливи у вогонь.

Крихітний острів був розміщений у самісінькому центрі бухти Акул — маленької затоки, що розпочиналася поблизу Джанкшен-Роуд і омивала вузьку частину Ямайки між Кінґстоном та північним узбережжям. Славетний пірат зробив бухту Акул своїм пристановищем. Йому подобалося, що звідтіля видно весь острів і можна пильнувати за губернатором, який оселився у Порт-Роял, — аби нишком вислизнути з територіальних вод Ямайки прямо у того під носом. Губернатора також влаштовувала така угода. Британія воліла не помічати піратських вилазок Морґана, допоки іспанці не будуть витіснені з Карибів. І коли це врешті сталося, Морґана ушанували титулом лицаря та призначили губернатором Ямайки. А до того часу попередній губернатор знімав із себе відповідальність за всі його витівки — аби лиш уникнути війни з Іспанією.

Отож, упродовж тривалого періоду — до того, як браконьєр став єгерем, котрий цю дичину охороняє, — Морґан використовував бухту Акул як ворота для своїх вилазок. Він звів на прилеглій території три будинки і найменував маєток «Лланрамні» — за назвою свого рідного графства у Вельсі. Однак кожна зі споруд мала і власну назву: «Морґанів», «Лікарів» та «Дім Леді». На руїнах будівель і досі знаходять золоті монети та пряжки.

Кораблі Морґана завжди ставали на якір у цій бухті, й він пришвартовував їх з підвітряного боку острова Сюрпризів — обривистого коралово-вапнякового атолу, що виріс просто в центрі бухти. На ньому вивищувалося лісисте плато площею з акр.

У 1683 році Морґан востаннє полишив Ямайку і був заарештований, щоб постати перед судом своєї рівні — англійських перів — за образу королівської влади. Його скарби були заховані десь на Ямайці, й Морґан помер у злигоднях, так і не виказавши місця. А вони, ті скарби, були напевно чималими: здобутки численних набігів на Еспаньйолу84 та численних захоплень навантажених золотом суден, котрі пливли в Ла-Плата85, пограбувань Панами і мародерства в Маракайбо86. Але всі ці багатства безслідно зникли.

Було прийнято вважати, що скарби закопані десь на острові Сюрпризів, але два століття безустанних зусиль шукачів скарбів — пірнання та копання — результатів не дали. І раптом, провадив далі Стренґвейз, за півроку до нинішніх подій сталися два випадки — із двотижневим інтервалом. Спочатку зі селища на побережжі бухти Акул зник молодий рибалка, й відтоді про нього нічого не чули, а потім якийсь нью-йоркський синдикат анонімно за тисячу фунтів придбав у нинішнього власника маєтку «Лланрамні» острів, де ще донедавна вирощували банани та випасали худобу.

За кілька тижнів після його продажу в бухту Акул увійшла яхта «Секатур» і кинула якір на давній стоянці суден Морґана — з підвітряного боку острова Сюрпризів. Екіпаж судна складався лише з негрів. Вони відразу ж узялися до роботи: прорубали сходи в скелястому схилі та спорудили на вершині ряд низеньких хатин-«мазанок». Прибульці мали свою провізію, а в місцевих купували тільки свіжі фрукти та прісну воду.

Усі вони були мовчазні та дисципліновані, й жодних проблем з ними не виникало. Негри пояснили митникам у сусідньому порту Марія, в якому проходили відповідний огляд, що прибули сюди, аби ловити тропічних рибок — й особливо отруйні види — та збирати морські черепашки для компанії «Уроборос Інкорпорейтед», що у Сент-Пітерсберзі. Швидко освоївшись на місці, почали скуповувати багато риб у місцевих рибалок у порту Марія, бухті Акул та в Оракабессі.

Упродовж тижня вони здійснювали на острові підривні роботи — нібито для того, щоб облаштувати басейн для риби.

Яхта «Секатур» налагодила човникові рейси двічі на місяць узбережжям Мексиканської затоки, і спостерігачі з біноклями підтвердили, що перед кожним відплиттям на борт заносили важкі ємності з рибою.

І постійно на острові залишалося з півдюжини чоловіків. Усіх власників човнів, які хотіли там причалити, сторож завжди відсилав з того місця. Сам він усякчас рибалив на невеличкому пірсі біля підніжжя кам’янистих сходів: там, де зазвичай ставала на якір яхта «Секатур», добре закріпившись на випадок частих у тих місцях північно-східних вітрів.

Ніхто не пробував висадитися на острові вдень, а після двох нещасних випадків жоден сміливець навіть не намагався зробити це й уночі.

Першу спробу вчинив місцевий рибалка, котрий наслухався оповідок про заховані тут скарби, що їх не змогли затьмарити навіть байки про тропічних рибок. Якось темної ночі він вирушив уплав до острова, а наступного ранку його тіло прибило до рифів. Акули з баракудами мало що з нього лишили — тільки кістяк і фрагмент стегна.

Того самого часу, коли рибалка мав би доплисти до острова, селище бухти Акул здригнулося від громоподібного барабанного дробу. Здавалося, він долинав із глибини коралового острова і скидався на гуркіт барабанів вуду. Спочатку неголосний, перестук поступово почав наростати й досягнув рівня оглушливого крещендо. Поволі затихаючи, врешті завмер. Усе це тривало хвилин п’ять.

Відтоді острів став «жу-жу»87 чи «обі»88, як це ще називають на Ямайці, й навіть у денний час човни намагалися триматися від нього подалі.

Саме тоді Стренґвейз зацікавився цією справою і надіслав у Лондон детальний рапорт. Із 1950 року Ямайка стала важливим стратегічним об’єктом через виявлені там величезні поклади бокситів та появу на острові компаній «Рейнольдс метал» і «Кайзер корпорейшн». На думку Стренґвейза, уся ця бурхлива діяльність на острові Сюрпризів цілком могла бути пояснена спорудженням тут секретної бази одномісних підводних човнів — на випадок війни. Тим більше, що бухта Акул була на перетині морських шляхів кораблів «Рейнольдса», котрі курсували в порт Охо-Ріос — за кілька миль нижче.

Лондон ознайомив із рапортом Вашингтон, і отоді-то й з’ясувалося, що синдикат, який придбав острів, належить «Містерові Біґу»!

Усе