Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

Принцеса Аофанія теж відвідала каньйон Розбитих Сердець. Клялася вона в чомусь чи ні, гадки не маю, однак після повернення у палац в неї відбулася довга розмова з його величністю, що закінчилася сльозами. Може й від щастя, шановна Лисичко Сью, я їй у голову залізти не можу.

У сенсі – прочитати думки? Я вам що, екстрас…

Згодна, я екстрасенс.

Гаразд, загляньмо в кришталеву кулю. Вона показує, що в гарненькій голові принцеси Іоської є молодий мозок, і цей мозок потрапив в умови, коли життєво необхідно або вимкнутись і плисти за течією щасливою амебою, або активно розвиватися. Зважаючи на те, що Аофанія смикається в різних напрямках і не повторює помилок тричі, вона обрала другий варіант і шукає свій шлях. Куди він заведе, магія визначити не може, але самі бачите: король помітив цю дівчину і запросив на романтичну вечерю до резиденції на острові Тікоміта.

До речі, саме вечеря при свічках привела головну героїню роману «Я – бляшанка» до скарбів стародавніх віандійців і дала їй магічну суперсилу та любов інопланетного принца. Купуйте зараз, отримайте календарик у подарунок і позбавте мене необхідності розказувати про цю кляту книгу щоразу, коли я відкриваю рот.

З іншого боку, на Імодалісі я повноцінна знаменитість. Мені пишуть, телефонують, пропонують руку, серце, печінку, нирки… Знаєте, я почала їх збирати. Нирки. Для людей, яким потрібна трансплантація і немає грошей на клон свого ж органу. Думаєте, хоч хтось перейшов від слів до діла? Спойлер: ні.

Або ось простіший приклад. За час перебування на Імодалісі я отримала сто п’ятнадцять абсолютно реальних шлюбних пропозицій, три з половиною тисячі ділових і близько двадцяти тисяч гумористичних… У сенсі, непристойних. Я відповіла всім. Ясна річ, за допомогою штучного інтелекту та шаблонів, але ж головне – ввічливість, хіба ні?

Що з цього вийшло, знає «Шок і шик». Виявляється, його агенти закидають спамом будь-яку хоч трохи публічну персону, вивчають реакцію та ставлять діагноз. Мені мій не сподобався. Шановні моральні виродки, маю відкрити страшну таємницю: те, що я не матюкаю вас за ганебну тупість, не означає, що ви мені подобаєтеся.

Щоб уникнути майбутніх непорозумінь, хочу встановити розцінки на всі послуги. Ніч – п’ятдесят, година – десять, одиниці виміру – пересаджені нирки. Я абсолютно серйозна. Якщо ви врятуєте хоч одне життя, то я приділю вам час. Секс не обіцяю, подивимося за обставинами.

Ну і на десерт трохи про благодійність і здоров’я. У Версані відкрився найбільший притулок домашніх тварин на планеті, який не лише рятує викинутих улюбленців, а й дбає про те, щоб господарі не відмовлялися від своїх пухнастиків.

Як це працює? Соціальну рекламу ще не запустили, проте готова поділитися ідеями для ролика.

Уявіть невелику затишну квартиру в кремових тонах. За кухонним столом сидить жінка в домашньому халаті і намазує шматочок батона маслом, поруч лежить нарізана акуратними скибочками ковбаса і стоїть горнятко гарячого ароматного чаю, на стіні ввімкнено екран і йдуть новини, під екраном – мотивуючий календар «Я виплачу іпотеку всього через пів року», на вішалці висить медична роба, вікно відчинене, за ним співають імолюціуси.

Біля ніг господині треться пухнаста кішка з рожевим нашийником – справжня, не кей-тварина. Камера показує її миску, наповнену кормом (упаковку видно на задньому плані, марка розмита), і ми розуміємо: киця не голодна, їй просто хочеться ласощів.

Жінка бере шматочок ковбаси, дає кішечці і…

Картинка втрачає насиченість, бо в новинах повідомляють про закриття місцевої лікарні та про те, що всіх охочих візьмуть на металоплавильний завод десь за полярним колом.

«Ой», – каже господиня.

У наступному кадрі вона жує чорний хліб і з заздрістю дивиться на м’ясний корм кішки, який ось-ось закінчиться. «Я виплачу іпотеку лише через п’ять місяців», – запевняє календар.

Далі – чорно-біле кіно. Дощ, вітер, брудне підворіття… Жінка кладе на землю календар «Я виплачу іпотеку всього за три місяці», саджає на нього кішечку і, витираючи сльози, йде збирати вічнозелену олевію, яка така ж поживна, як і шкідлива.

І раптом кольори повертаються!

«Вам і вашому улюбленцю нема чого їсти і ніде жити? Приходьте на проспект Короля Іможена й отримайте безкоштовну їжу!» – каже радісний голос із нізвідки і набагато тихіше додає, що акція діє раз на тиждень і лише для тварин.

Ну і насамкінець рецепт дуже бюджетного салату з олевії.

Виходите у двір, рвете бур’ян, миєте невеликою кількістю води… Чому невеликою? Подивіться на тарифи.

Миєте, ріжете, солите скільки влізе… Сіль на Імодалісі вельми дешева, особливо морська.

Салатик готовий. Молитеся, щоб він не став для вас останнім, і їсте.

Ні, це не замовлена критика влади. Я обіцяла не лізти у політику. Те, що відбувається десь там у верхах, мене не стосується. Я лише розповідаю, що соціально вразливі категорії населення справді вживають олевію в їжу. Вас це непокоїть? От і прекрасно. Робіть що-небудь хоча б у галанеті!

Все, час зупинитись, бо мене сильно штормить, і я ризикую знову договоритися до в’язниці.

Так, знову. Ні, подробиць не буде.