Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

Від дощу терасу захищав прозорий висувний навіс. З його краю вода лилася суцільною завісою, і Флорі здавалося, що вона позаду справжнього водоспаду. Шум зливи і виття вітру в далеких кронах посилювали це враження, і навіть гуркіт автомобілів, що від’їжджали, звучав неясним відлунням. Світло вуличних ліхтарів здавалося тьмяним і розмитим, спалахи фар часом прорізали темряву і нагадували несміливі блискавиці.

– Про що ви хотіли поговорити, пані Даньято?

Флора затнулася, не знаючи, з чого почати. Незважаючи на запевняння асіан у тому, що Ален Рокс – справжнє втілення зла у діловому костюмі, вона не відчувала фізичної загрози з його боку. Безперечно, він був небезпечний і міг знищити будь-кого у фінансовому чи соціальному плані, проте розбити комусь голову чи скинути ворога з даху? Та ну, це ж повний абсурд!

– Всі ці люди і справді приїхали на поминальну вечерю? – запитала Флора зовсім не те, що планувала. – По-моєму, серед них я бачила двох птахопоклонників.

– Ці покидьки зібралися, щоб обливати лайном Роксів, прикриваючись скорботою. У них є пристойний привід тут бути, у мене немає приводу їх вигнати. Будь ласка, пані Даньято, ближче до справи.

Флора перевела подих. Грубі слова Алена настільки контрастували з його доладним зовнішнім виглядом, що ставало моторошно.

– Ваш батько залишив мені послання, – розмірено почала вона. – Особисте.

– Дуже люб’язно з його боку, – сарказм у тоні Рокса аж зашкалював.

«Я не відступлюся!» – хотілось опустити очі і незрозуміло за що вибачитися, але це означало б визнання слабкості.

– Він пояснив свої мотиви, – Флора змусила себе говорити спокійно та чітко. – Вони досить прозаїчні, хоча комусь може здатися інакше. На жаль, я не в змозі виконати умови заповіту, тож хочу запропонувати вам угоду.

Ален підійшов до краю тераси і підставив долоню під дощ, дозволяючи бризкам падати на манжету сорочки та рукав піджака.

– Ви справді кмітливі, пані Даньято, – вимовив знущально. – Вам вистачило двох днів, щоб зрозуміти: у Торі-Ейл мого брата не втримають навіть асіани. Згодні облишити перегони за спадщиною прямо зараз?

Флора кивнула.

– Любите дощ? – запитала, бачачи його ігри з водою.

– Тільки той, що не вбиває. Я алергік, як і третина віандійців. То як ви оцінюєте свій відхід, пані Даньято? Майте на увазі: ваше перебування тут не настільки для мене дискомфортне, щоб переплачувати.

Флора затримала дух і схвильовано стиснула кулаки.

– Поверніть Касіала, – сказала твердо. – Я зникну з життя вашої родини, якщо ви заберете хлопчика з військового училища назад на Віанду.

Ален різко обернувся і завмер, не помічаючи, що дощ б’є йому в спину.

– Та ви ненормальна! – видихнув обурено.

– Це бажання Ділена Рокса. Він боявся, що надмірна дисципліна зламає Каса, і я з ним погоджуюся. Будь ласка, поверніть хлопчика додому. У вас достатньо коштів, щоб найняти найкращих педагогів! Або відправте його до звичайної школи. Звісно, спочатку будуть проблеми, але, впевнена, Кас врешті порозуміється з однолітками.

– Звідки раптом така турбота про мого брата, пані Даньято? – Короткий крок наблизив Рокса до Флори. – Намагаєтеся зворушити моє серце? Марнування часу.

Вона не зрушила з місця.

– Я хочу, щоб ця ненормальна ситуація хоч для когось закінчилася добре! – вигукнула різко. – Ще вранці я збиралася йти до кінця, але тепер бачу, що це не має сенсу! Бретт Рокс не проведе рік у Торі-Ейл, навіть якщо його посадити на ланцюг!

– Ланцюг? Асіани безмежно креативні, – уїдливо зауважив Ален. – Але я вас обнадію. Бретт ненавидить це місце, проте заради Лакі-Ейл він продасть душу. Не поспішайте жертвувати своїм майбутнім, ви маєте крихітний шанс на успіх. Обміркуйте все ще раз. Навіщо взагалі турбуватися про Касіала? Ви були знайомі лише місяць і не встигли до нього прив’язатися. Вам уже казали, скільки коштує Торі-Ейл? Сьогодні я щедрий і можу пообіцяти чверть вартості. Згода, пані Даньято?

Флора виявила, що нервово смикає пояс сукні, з якої вже стирчать нитки, і неймовірним зусиллям волі змусила себе розтиснути пальці.

– Я покину Торі-Ейл тої миті, коли Кас повернеться у звичні умови, – заявила холодно. – Впевнена, вам це обійдеться дешевше, ніж чверть вартості маєтку. Вважайте мене будь-ким, але я не облизуюсь на чужі гроші. Мені не змінити Бретта, тому я не вважаю, що маю право на цей будинок. Касіал – моя єдина умова, – голос здригнувся, видаючи хвилювання. – Згода, пане Рокс?

Ален справді подав руку – долонею вгору, ніби запрошуючи на танець.

– Я сьогодні справді добрий. – На його губах блукала незрозуміла посмішка. – Ходімо, покажу дещо цікаве. А натомість дозвольте поставити особисте запитання. Чому ви такі впевнені, що Бретт здасться без бою?

– Це прохання його дівчини. – Флора не ворухнулася. – Вони розмовляли під моїм вікном, і вона наказала вибирати: стосунки чи Торі-Ейл. Бретт сказав, що вона дурненька, адже відповідь очевидна. Думаю, він спробує її переконати, але його подруга не з тих, хто йде на компроміс. Незабаром Бретт поїде. Чому ви смієтеся?