Читати книгу - "П'ята Саллі"

Саллі поклала вібратор на третє крісло, обережно затиснувши його між великим та вказівним пальцями, силкуючись приховати власну огиду.

— Я знаю, що мені не варто так боятися сексу, Белло. Прийди, поговори зі мною. Розкажи, як мені бути розкутішою та не панікувати перед чоловіками, як це в мене завжди виходить.

Саллі мовчки чекала, не знаючи, як правильно покликати цих людей, яких вона бачила та чула у своїй голові.

— Я не божевільна, — промовила вона. — Я довіряю докторові Ешу. Тож ви всі — там. І вам варто вийти та показатися мені, щоб нам учотирьох стало краще.

У кімнаті панувала тиша, тільки звук дощу стукотів по склу. Вона підвелася та розчахнула всі вікна, тоді повернулася, сіла та чекала. Все одно, нічого не відбувалося.

— Я знаю, — сказала вона, раптом підстрибнувши. — Влаштуємо чаювання, як ми це робили, коли ви ще були моїми маленькими ляльками.

Вона пішла на кухню і повернулася з красивими чашками та срібним сервізом — весільним подарунком, який вона залишила собі. Саллі поставила чотири чашки на маленькому столику в центрі кімнати, й доки закипала вода, розпечатала коробку мигдального печива та акуратно виклала його на тарілці. Вона ніколи не купувала мигдального печива, але час від часу знаходила коробки з ним у буфеті. Одна з її особистостей, мабуть, полюбляє його.

Пищання з кухні налякало її, й Саллі аж подих перехопило, доки вона не зрозуміла, що то свистить чайник. Вона знову підскочила, приготувала чайничок із заваркою та поставила його біля печива.

— Будь ласка, прийдіть, — молила вона, по черзі заглядаючи в кожне дзеркало. — Я знаю, що мені не можна вас самій викликати, але я більше не витримую. Якщо хоча б одна не прийде зі мною поговорити, я вистрибну з вікна.

Я знала, вона блефує. Саллі б ніколи не порушила обіцянку, яку дала Роджеру. Але я також дала слово, що захищатиму її. Мабуть, я могла б просто відключити її та взяти контроль на себе, але мені так остогидла її дитяча поведінка, що я вирішила ще й насварити її.

— Це ідіотизм, — відрізала я. — Ти знаєш, що тобі сказав Роджер. Якого біса ти це робиш?

Саллі помітила моє зображення в лівому дзеркалі та одразу ж впізнала.

— Ой, Деррі, вибач, будь ласка. Я вже не витримувала. У мене голова ледь не вибухнула, я мусила побачити, чи це все насправді, чи можу я зробити це самотужки.

Збентеження в голосі вона приховати не змогла.

— Охолонь, — сказала я. — Чого ти хочеш?

— Я просто хотіла ще раз зі всіма вами побачитися, поговорити. Впевнитися, що ми будемо друзями та працюватимемо разом.

— Ну, щодо цього не знаю.

— Будь ласка, Деррі, не відмовляй мені. — Її очі забігали кімнатою. — Хочеш чашечку чаю?

— Так. Я вже давно його не пила. Коли ти нас востаннє запрошувала на чаювання, чашки та блюдця були з іграшкового алюмінієвого набору. За чай слугувала вода, а печиво було уявним.

— Це справжній чай, — запевнила мене Саллі, — а ось масляне печиво з мигдалем.

— Я знаю, — сказала я, — моє улюблене.

— То це ти його весь час купувала, — сказала вона. — Бачиш, я й не знала. Для мене важливо знати такі речі.

— Для чого?

— Щоб ми ставали ближчими одна з одною і краще підготувалися до злиття.

— Якщо злиття ще взагалі відбудеться, — сказала я.

Вона уважно розглядала мене в дзеркалі, міркуючи над тим, що треба бути обережною зі мною, бо з того, що розповів Роджер, вона знала, що я єдина була при свідомості, коли вона та всі інші відключалися, й без мене ми не вилікуємося. Вона мусила завоювати мою прихильність.

— Ти забуваєш: я знаю, про що ти думаєш, Саллі.

Вона була вражена.

— Звичайно, я забула. Вибач. Я не хотіла…

— Тобі не вдасться просто мене використати чи обдурити, Саллі. Можливо, терапія дає тобі переваги, тому що зараз ти нас емоційно прийняла й можеш спілкуватися з іншими. Але я знаю твої думки і, крім того, тільки я знаю всіх інших та можу контактувати з ними. Тому розставимо всі крапки над «і».

Відчуваючи мій погляд на собі, Саллі обачно зосередилася на своїй чашці чаю. Вона не хотіла мене образити. Не зараз.

— Ти навмисно відключаєш свідомість, щоб не впустити мене, — сказала я їй. — Так не піде. Ти маєш дати мені все бачити та чути. Якщо тобі потрібна моя допомога, я мушу стати твоїм повноправним партнером.

Вона глянула мені в очі.

— Що ти маєш на увазі, яким повноправним партнером?

Я не планувала цього казати. Це просто прийшло мені в голову, і я вирішила, як сказала б Белла, підіграти.

— Домовимося так, — сказала я. — Я допоможу тобі позбутися інших. І ми домовимося про дует. Одна голова добре, а дві — краще. Чаюватимемо вдвох.

— Тоді ми все одно залишимося подвійною особистістю. Як Джекіл та Гайд.

— Не зовсім. Більше нагадує Попелюшку: от її хрещена-фея змахує своєю паличкою — вона враз вже одягнута в сукню та готова танцювати на балу з принцом. Ми поділимо наш час, ти — до півночі, я — після, й будемо вільними, як пташка на двох крилах, літатимемо, куди нам захочеться. Зможемо подорожувати світом — побачимо Лондон, Рим, Париж. Влаштуємо собі бал.

— Але доктор Еш сказав…

— Він сказав, що ми особливі. Поглянемо правді у вічі: якби не я, він би й на секунду тобою не зацікавився. Ти б лишилася гнити в якійсь затхлій палаті. Тому я заслуговую на свою частку щастя. Я також хочу жити та бути справжньою людиною.

Саллі думала, що я маю рацію, але від визнання цього факту вона тільки засмучувалась. Якщо я наполягатиму на постійному партнерстві, подумала вона, у нас ніколи не буде нормального життя, і з таким же успіхом вона могла б просто зараз вбити себе.

— Стривай! — гукнула я. — Агов! Не лізь поперед батька в пекло. Хіба я сказала, що це назавжди?

Саллі кинула на мене різкий погляд, усвідомлюючи, що я відповідала на її думку про самогубство.

— Що ти маєш на увазі?

— Я не збираюся жити вічно. Мені просто потрібно трішки часу, щоб прожити кілька чудових років, сповнених кохання, мандрівок екзотичними місцями, щоб життя було цікавим, а потім нехай куранти б’ють північ та перетворюють карету на гарбуз.

Саллі усвідомила, що, врешті-решт, може керувати мною, тому що мене