Читати книгу - "Кров і правда, Alina Pero"

День був звичайним. Робота, шум інструментів, запах мастила й бензину.

Я піднімаю машину на підйомник і нахиляюся, оглядаючи ходову. Втома вже давно стала частиною мого життя, але сьогодні мене не полишає дивне відчуття — наче щось має статися.

– Артем, давно не бачились.

Я повільно випрямляюсь. Голос, який я не чув кілька тижнів.

Хромий.

Він стоїть біля входу, ліниво тримаючи ключі від машини. Виглядає спокійним, але я знаю – він тут не просто так.

Колеги не повинні нічого запідозрити.

– Машина знову глючить? – запитую буденно, витираючи руки об ганчірку.

Він ухмиляється.

– Та щось таке. Є хвилина?

Я кидаю погляд на майстра.

– Візьми п’ятихвилинну, – киває той.

Ми виходимо з боксу. Хромий веде мене за ріг, туди, де нас не почують зайві вуха.

– Мамба.

Я завмираю.

– Що?

– Твій наступний суперник, якщо погодишся. Ставка – рекордна.

Мені не потрібно пояснювати, хто такий Мамба.

Профі. Легенда нелегальних боїв. Ніхто не витримував із ним більше двох раундів.

– І скільки?

Хромий посміхається.

– Сума, яка вирішить усі твої проблеми.

Я стискаю щелепи.

Цих грошей вистачить, щоб повністю оплатити лікування брата.

Але чи вистачить мені сил, щоб вижити після цього бою?

– Ти знаєш, що він тебе просто розмаже, – спокійно додає Хромий.

Я мовчу.

Я знаю.

Але іншого варіанту немає.

– Я в грі, – кажу нарешті.

Хромий плескає мене по плечу.

– Знав, що ти не відмовишся. Бій за два дні. Готуйся, Фантом. Це буде м’ясо.

Я мовчки дивлюся, як він йде.

Ще два дні.

А потім – або перемога, або кінець.