Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Як вам вдалося вижити стільки разів? — запитав він із веселим виразом обличчя.

— Не розумію вас, про що ви?

— Та облиште. Вдома на Феті, потім політ на кораблі, планета урс, до того ж останні два випадки. І ви завжди залишаєтеся живою.

— Звідки ви все це знаєте?

— Лістери, вони просили спостерігати за вами.

— То, може, це ваших рук справа? — сердито запитую в нього.

— Ні, — відповів він різко, — я всього лише спостерігач. Цікаво, чи виживите ви наступного разу.

— Ви мені погрожуєте?

— Ні.

— Просто цікаво, — журналіст мигцем глянув на адміністратора і швидко пішов.

Адміністратор швидко підійшов до мене і запитав:

— Охорону покликати? З вами все гаразд? Він вам погрожував?

— Швидше намагався на психіку тиснути. Охорону не потрібно, спасибі. Можна просто води і рахунок.

Офіціант приніс воду і рахунок.

— Дякую за коктейль, смачний. Просто більше не лізе, апетит сильно зіпсували.

Розплатилася і пішла з кафе. Знайшла, де можна купити рюкзак або сумку дорожню. Вибрала середніх розмірів симпатичний молодіжний рюкзак. У нього і мої речі помістяться, а тепер ще й планшет. Після чого набрала Альфреда.

— Привіт, ти де?

— Там же, не шостому.

— Я підійду до тебе.

Він зустрів мене біля ліфта.

— Що сталося?

— Малоприємна розмова з одним журналістом, — Альфред мене обійняв. — Він просто знав про все, що сталося зі мною, і поцікавився, як я примудрилася вижити. А потім до того ж запитав, чи зможу вижити наступного разу.

— Ізі його потрібно знайти!

— І що ти йому пред'явиш, це ж не він. Він сказав, що його попросили просто спостерігати за мною, а це не заборонено.

— Хто його найняв?

— Сім'я Лістерів.

Альфред сердито стиснув кулак. Я уткнулася чолом йому в груди.

— Можна, я з тобою побуду, мені так спокійніше. Ще починаю переживати, щоб у мене не розвинулася манія переслідування, та ж параноя.

— Звісно, — він узяв мене за руку, ми пішли повільно рівнем.

— Антуан хоче познайомитися з тобою.

— Відчуття що я з твоїми батьками буду знайомитися, вибач.

— Не страшно. Антуан практично сім'я, я його все життя знаю. Потім ми з Настею, його племінницею, дружили ще в школі. У неї вже двоє малюків. Вона мені сьогодні молодшого показувала, такий щокастик кумедний.

— Ви з нею одного віку?

— Так, вона просто дуже рано заміж вийшла.

— Через вагітність, — здогадався Альфред.

— Так. Їх тоді швидко одружили. Мій тато з її дядьком допомогли їм, інакше її батько їм обом би голови поскручував. Він у неї дуже суворий, іноді навіть занадто.

— Це вона з цим же хлопцем живе?

— Так, вони хороша пара.

Нам назустріч ішов Майкл.

— Привіт, ти сьогодні з нами чергуєш? — запитав у мене.

— Не зовсім, просто хвостиком тягатися буду.

— Ясно. Альф, там щодо тебе вже розпорядження надійшло, тож після зміни йдеш збирати речі і завтра летиш.

— Ще з хлопців хтось летить?

— Ще троє чи четверо, королівська сім'я все-таки. І щодо Ізабелли були особливі розпорядження, щоб її охороняли.

— Тоді ти не будеш проти, якщо Альфред мене зараз побереже? — з усмішкою запитала в Майкла.

— Ні, лялечко, — з мого сердитого погляду одразу все зрозумів і уточнив — це ласкаве звернення.

— Краще не варто.

— Домовилися.

Майкл ішов попереду нас, а ми з Альфредом йшли в обнімку, задоволені, що можемо так погуляти. Десь за годину до кінця чергування хлопців знову з'явився вже знайомий мені журналіст. Він з'явився, як чортик із табакерки, ще так мило посміхнувся і сказав:

— Гуляєте з охороною?

— Це він, — тихо сказала я Альфреду, але Майкл на мої слова теж обернувся і моментально схопив журналіста за руку.

— Хто він? — запитав після цього Майкл.

— Він знає про всі замахи на мене, навіть ті, що були тут на кораблі. Навіть про останній, а він тільки сьогодні був.

Майкл здивовано подивився на мене і скрутив журналісту руки. Хоча той навіть не збирався вириватися. Ми пішли до ліфта, потім до тієї ж кімнати, де я перший раз розмовляла з начальником охорони. Про цього журналіста одразу доповіли королівській родині. Король віддав наказ закрити його в камері, щоб він до мене не наближався, і велів дізнатися, чи причетний журналіст до замахів. У цій кімнаті, крім мене і нього, було четверо хлопців з охорони, потім ще начальник охорони підійшов.