Читати книгу - "Відпустити й жити, Айсі Дора"

БОГДАН

Вихідні провів із донькою. У суботу пішли в торговий центр: купили все необхідне до школи, оновили гардероб. Взяли все, що Маша вказала в списку — і ще майже стільки ж, що додала на місці вже Влада. Я танув від її посмішок і радості. Сходили на роледром, у кафе, в кіно. Обідали піцою. Одним словом — ідеальний день батька й дочки.

У неділю гуляли вже втрьох. Пішли до ботсаду, де я тиждень тому був з Олею. Вловив дежавю й кілька косих поглядів від працівників. Напевно, в їхніх очах я зрадник. І найгірше, що саме так я себе й відчуваю. Хоч досі не розумію до кінця, кого саме зраджую.

Як я й очікував, Влада носиться ботсадом, емоційно вигукуючи щось і кличучи мене подивитися на чергову квітку.

Маша спокійно йде поруч. У якийсь момент розумію — ми тримаємось за руки. Це дивно. Не скажу, що неприємно. Просто… дивно. Долоні пітніють, а в грудях стискає, ніби потрапив у паралельну реальність, де ми досі подружжя. Проводимо вихідний разом. Тільки от я пам’ятаю, що прийшов із іншої реальності, а Маша — ні. Вона ніби грає роль, а я намагаюсь обережно забрати руку й переключити увагу на Владу. Не хочу сваритися. Нарешті в нас із Машею формуються нормальні стосунки.

Останні роки шлюбу були важкими. Ми майже не розмовляли — тільки сварки. Її постійно щось не влаштовувало, я зашивався на роботі. Після того, як з’їхав, легше не стало — просто сварки закінчувались натисканням кнопки "відбій". Я чесно зітхнув із полегшенням, коли Маша з донькою виїхали в Рим.

Це було абсурдно: початок повномасштабного вторгнення, тривога навколо — а я відчуваю спокій. Бо скандалів більше не було.

Та спокій тривав недовго. Маша перестала відповідати. Зникла разом із донькою. Я з розуму сходив, уявляючи найгірше. Не міг виїхати, щоб самостійно їх шукати. Моє персональне пекло.

І лише поява інформації про їхнє місцеперебування, а потім — поява Олі трохи розвіяли цей морок.
Цей місяць став першим за кілька років, коли я по-справжньому відчував радість.

У понеділок везу Владу в школу, а Машу — на її першу зустріч із контент-продюсером. Разом заходимо в будівлю агенції «Profістайл», і я занадто пізно згадую, що досі не поговорив з Олею, не попередив її про появу Маші. Але зробленого не повернеш.

Проводжаю Машу до потрібного кабінету й іду. Вона доросла, все вже узгоджено.

Через кілька годин Маша телефонує: емоційно ділиться враженнями, задоволена, схвильована. Каже, що в неї сьогодні вже перша пробна фотосесія, тож мені доведеться забрати Владу й провести з нею час. Хоч ми й домовлялись, що це зробить вона. Я стримано погоджуюсь. Адже саме цього й прагнув, правда? Та й роботи в мене тепер менше.

Беру з собою недороблене й їду за донькою. Влада теж емоційна, розповідає про шкільний день, сипле подробицями.

Приїжджаємо в їхню квартиру, йдемо на кухню:

— Тат, а що на обід?

Відкриваю холодильник — порожньо.

— Зараз щось приготуємо. Допоможеш?

— А ти вмієш? — щиро дивується.

— Звичайно! Зараз навчу тебе готувати мої фірмові спагеті.

Готуємо разом, сміємося, дуркуємо. Потім допомагаю з домашнім. Вечерю готую вже сам — донька дивиться мультики.

Маша повертається близько шостої — збуджена, усміхнена. За вечерею ділиться враженнями, трохи нарікає на перший образ:

— Хотіли зробити з мене якусь сіру мишу, уявляєш? Але я пояснила, як саме хочу виглядати. Переробимо. Ти ж завтра зможеш забрати Владу?

— Так. Але на майбутнє варто подумати про няню. Я не зможу постійно брати роботу з собою.

(Я ще навіть не сів за ту роботу…)

Повертаюсь додому, засідаю за справи. Вижатий як лимон.

Наступного дня — все за тією ж схемою: школа, агенція, донька, вечеря, робота до ночі.

— Завтра зустріч із паном Чорним. Кароліна — мій продюсер — презентуватиме план мого образу й блогу. Ти зможеш бути? Це дуже важливо… — просить Маша тим же тоном, що й Влада. І я погоджуюсь. Бо це була моя ідея.

І от я — вимушений слухач контент-плану блогу моєї колишньої дружини.

— Отже, як і де ми плануємо позиціонувати Марію, — починає Кароліна. У залі — я, Маша, Арсен і команда: копірайтер, відеограф, монтажер, SMM-спеціаліст.

— Ми заходимо через Instagram та TikTok, — діловито пояснює вона. — Основна авдиторія — жінки 25–40 років. З дітьми і без. І важливо — в соцмережах ніякої "Маші". Це занадто асоціюється з Росією.
Позиціонуємо Марію як сильну, впевнену в собі жінку, яка пройшла пекло й не зламалась. Вона розлучена, виховує доньку.

Тут Кароліна кидає погляд на мене:

— Про чоловіка — ні слова поганого. Розлучились друзями. Доньку показуємо мінімально, але повністю приховати не вийде. Усе — дозовано й обережно.

Після цього повертається до команди:

— Образ: жінка, яка не мститься, не хейтить, а розквітає. Не гуру, не експертка — просто людина, з якою хочеться піти на каву. Жива, щира, з гумором. Головна ідея: «вона така, як я». Вона змогла — отже, й я зможу.