Читати книгу - "Закон Братів Капранових"

І отак-от познайомившись з літературними зразками, ваша жінка сама зробить вибір - ким їй більше подобається бути.

Відьмою. А чи то стервом.

Книжковий клуб +, 2003 р.

Подорожі у часі. Дешево. Надійно. З гарантією

Машини часу не існує. І знаєте, чому? Тому, що вона нікому не потрібна. Це ми твердимо як колеги Герберта Велса.

Нащо вам машина часу? Чого ви не бачили, наприклад, у минулому? Відповідально заявляємо, що більшість подій, які відбулися в далекі часи, можна легко відновити зараз. Візьмемо хоч би те саме гріхопадіння. Це коли Адама і Єву вигнали з раю за одне-єдине яблуко. Хочете подивитися, як воно насправді було? Тоді спіймайте муху, накрийте кришкою від каструлі і попередьте дружину (сестру, подругу, тещу), що цієї ось кришки не можна піднімати, бо буде лихо. Далі спокійно ідіть на роботу і готуйтеся до цього самого лиха, тобто вигнання дружини (сестри, подруги, тещі). Тим більше, що чоловік створений за зразком і подобою Божою, і йому в такому випадку карти, тобто кийка в руки.

Не тому терплять жінки, що колись праматір Єва згрішила, а тому, що на її місці кожна з них зробила б так само. Навіть попри те, що знає Біблію та уявляє собі наслідки.

Отже, жінки за шість тисяч років від створення світу практично не змінилися. А чоловіки? Давайте чесно зізнаємося, що чистий одяг, піна для гоління та дезодоранти не змінили нашої сексуальної і соціальної орієнтації. Чоловік поки що залишається машиною для розмноження та вбивства, і дай нам Боже здоров’я на цьому непростому шляху.

Ну й кого ви б хотіли зустріти у минулому? Падлюк та повій? Їх і зараз вистачає. Героїв та красунь? Киньте. Якщо ви сьогодні їх не бачите, то у минулому й поготів. Образ велетів духу писався у часи, коли не існувало жовтої преси, а якби вона була…

Машина часу вам потрібна для того, аби бути присутнім при історичних подіях? Побачити, як Гітлер відкликає підпис Німеччини з Договору про ненапад з СРСР? Чи ще раз пережити момент, коли його колега по соціалістичній партії Мороз відкликав свій підпис з Коаліційної угоди?

Недарма журналісти та письменники одразу шукають історичних паралелей на будь-яку політичну новину. І одразу знаходять.

Опинитися у минулому - це дуже небезпечно й до того ж, абсолютно не інформативно. До ставки Гітлера ніхто не пустить, вам залишаться хіба червоні прапори на вулицях та безумні очі фанатиків, а цього добра і в нас на Хрещатику сьомого листопада буде доволі. То навіщо потрібна машина часу? Поспілкуватися з Іваном Мазепою? Швидше за все, вам світить кілька приємних хвилин у компанії його гайдуків. Змінити історію? Ви не здатні вплинути на неї сьогодні, але вважаєте, що змогли б зробити це кількасот років тому? Які підстави для таких сподівань? Максимум, що вам світить, - це збільшення кількості жертв у якійсь каральній кампанії. Рівно на одну.

Залишається майбутнє. Ви, певно, хочете на власні очі побачити, коли і як саме помрете. Ні? Вас приваблює смерть інших членів родини? Наприклад, тещі? Чи ви хочете підгледіти винаходи майбутніх інженерів, щоб тут видати їх за свої? То враховуйте, що це порушує закон про авторські права. Результати завтрашньої лотереї? Не ви одні такі розумні.

Якби машина часу була потрібна, її б давно вигадали. А втім… Її таки вигадали! Насправді машина часу існує давно і буквально в кожній хаті. Саме завдяки їй покоління людей мандрують у минуле і майбутнє, чують, що казав Гітлер своїм соціалістам, а Сталін - своїм, стають свідками Конотопської битви або страти Залізняка. Саме завдяки їй люди зазирають у майбутнє і бачать те, що виникне тільки через десятки або сотні років - ті самі підводні човни, ракети, комп’ютери, ядерні бомби. Здогадалися, про що ми?

Авжеж, про книжки. Література - це правдива машина часу, бо вона може перенести вас у будь-яку епоху, будь-яку країну, навіть на будь-яку планету. Письменники чудово розуміють, що з часів Адама людство практично не змінилося, жінки залишаються жінками, а чоловіки - чоловіками. І саме тому добрій книжці віриш іноді навіть більше, ніж документам. І саме тому літературні версії історичних подій залишаються в серцях людей попри те, що не завжди відповідають науковим даним. Бо наука знається на дрібницях. Література ж зазирає у саму суть.

Ну то що, ви досі хочете скористатися машиною часу? Тоді ходімо до книгарні, там якраз завезли новий товар.

Фокус, 2007 р.

Роздiл 5

Книжкова революція

Українська книжка - одне з найзагадковіших явищ у світі. Почати хоч би з визначення - українська. Що воно характеризує? Мову? Видавця? Чи друкарню? А може, автора? І закінчити суспільним резонансом. Ви чули, щоб поляки говорили про проблеми польської книжки? Ні. Вони говорять про книжки взагалі. Слово “книжка” у наших братів по Євро-2012 вживається без означення. Книжка і все. Ясно, що вона польська - яка ж іще? І у росіян так само. Російської книжки не існує, є просто книжка.

Здається, книжка українська народилася не під тою зіркою. Якось на очі нам потрапив опис майна, яке залишилося після смерті Івана Федоровича, того самого, з якого все почалося. Надруковані книжки, обладнання - усього цього не вистачило, аби розплатитися з боргами першодрукаря. Чи варто дивуватися, що наші видавці і тепер не можуть звести кінці з кінцями? До речі, цей факт остаточно ставить крапку у суперечці - хто він, Федорович, чи Федоров? Наш, чи їхній? Відповідь зрозуміла - якби був багатим, тоді точно москаль, а оскільки виявився голодран-цем - сто пудів з наших, рідна кров.

Журналісти весь час цікавляться здоров’ям української книжки - яка температура, аналізи, флюорографія? Немовби йдеться про смертельно хворого, немовби бояться пропустити чудесне одужання, а може, й багату панахиду.

А як хотілося б, аби нас питали про творчі плани - а не про ціни, про успіхи - а