Читати книгу - "Звільни свого внутрішнього римлянина"

Фізичні вправи є вкрай необхідними для здоров’я. Вони тренують витривалість, стимулюють роботу внутрішніх органів, покращують дихання і сприяють видаленню з тіла шкідливих речовин. Вважатимемо тренуванням усе, що викликає піт. Для одних це буде біг або метання важких ядер у гімнастичному залі перед лазнею. Іншим вистачить швидкої ходьби та глибокого дихання. У результаті тренування ви мусите спітніти і трохи втомитись, але без надміру. Більшості людей краще не тренуватися безпосередньо перед їжею чи відразу після неї. Уникайте занадто швидких або виснажливих вправ. У всьому потрібно дотримуватися помірності; треба самостійно навчитися розпізнавати момент, коли варто закінчити тренування і зупинитись. Якщо ви втомилися від фізичних вправ, наступного дня відпочиньте, прийміть теплу ванну. Дуже корисним буде й масаж, що його бажано робити щодня.

Можливо, ви хочете підготуватися до військової служби. Коли так, то немає нічого кращого, ніж тренувальний режим римських легіонерів. Перш за все треба зосередитися на вмінні марширувати, не відстаючи від інших. Важливішого від цього немає нічого, тому що успіхи на війні залежать виключно від здатності передових загонів тримати стрій. Я б порадив взяти за мету робити двадцятимильний перехід за п’ять годин, а потім збільшити відстань щоденного переходу до двадцяти чотирьох миль. Якщо ви молодий, слід також вправлятися з бігу, щоб навчитися стрімко атакувати і швидко захоплювати вигідну позицію. Стрибки в довжину та в висоту також являють собою чудову вправу, це вміння дозволить вам легко долати рови та інші перепони. Має воно і ще одну перевагу. Солдат, який біжить в атаку, чергуючи біг із великими стрибками, приголомшує ворога розмахом рухів і сповнює його серце жахом. Ворог іще не встигне оговтатись, а його вже вразить ваш дротик. Помпей Великий свого часу беззастережно вірив у корисність таких вправ і примушував своїх солдатів повторювати їх знову й знову.

Улітку вкрай необхідно плавати. Тому, хто добре плаває, не знадобиться міст, аби перебратися через річку. Традиційно римські солдати тренувалися на Марсовому полі, північніше центру міста, на березі Тибру, де могли займатися плаванням. Кінь ваш також мусить уміти плавати, це потрібно на той випадок, якщо раптом доведеться долати перебродом бурхливі потоки.

Чудовим засобом зміцнити тіло є вправи зі стовпом. Необхідно озброїтися дерев’яним щитом і мечем, які мають бути вдвічі важчими від справжніх. Атакуйте дерев’яний стовп, неначе це ворог, завдавайте ударів по його «обличчю» або по «голові», то по «боках» або по «ногах». Наскакуйте і відстрибуйте, як у справжньому поєдинку, прикривайтеся щитом, щоб не отримати ударів у відповідь. Повторюйте це кілька разів на день, і побачите, як поступово ваше тіло зробиться винятково дужим і витривалим. Недивно, що тренування зі стовпом так полюбляють гладіатори.

Раніше мистецтво вольтижування опановували, практикуючись на дерев’яних конях, але в наші розніжені часи цим прийомом почали повсюдно нехтувати. Спочатку треба навчитися скакати без зброї, але потім обов’язково перейти до їзди верхи в повному озброєнні. Мета полягає в тому, щоб натренуватися так, аби для вас не було різниці, з якого боку заскакувати на коня, і в якій руці тримати при цьому меч. Ця навичка для вершника є життєво необхідною, оскільки під час битви нерідко доводиться зіскакувати з коня, щоб убити ворога, але після цього слід негайно повернутися в сідло. І нарешті, необхідно тренуватися носити важке. Окрім обладунків і зброї беріть на плечі мішки вагою до шістдесяти фунтів. Це імітує провіант, який доведеться нести з собою під час військового походу.

Здоров’я розуму слід підтримувати так само ретельно, як і здоров’я тіла. Як можна здогадатися, одне дуже тісно пов’язане з іншим. Здоровий і врівноважений глузд підтримує тіло, а міцне тіло сприяє розумовому здоров’ю. Якщо ви хвилюєтеся чи сердитеся, температура вашого тіла піднімається, дихання робиться поверхневим і нерівним. Розлюченість мало чим відрізняється від втрати розуму — вона спонукає людину вимахувати руками та ногами, шматувати на собі одяг і навіть сердитися на ні в чому не винні двері чи ключі, що їх безумець буде бити ногою чи трусити, а часом, можливо, й намагатиметься вкусити. Лють робить людину схожою на жебрака, котрий не знає, як витримати муки постійного голоду. Усім своїм зовнішнім виглядом той нещасливець прагне розжалобити нас, благає, проте, коли це виявиться марним, він починає гризти шкіру своїх зношених до дірок черевиків або впадає в нестяму і забиває гвіздки у власну голову, стрибає в крижану воду — одним словом, іде на все, щоб тільки зібрати навколо себе натовп роззяв, сподіваючись на те, що, можливо, від кого-небудь йому перепаде хоча б якась крихта їжі. Тому свій розум необхідно тренувати так, аби він міг контролювати фізичні страждання, що їх відчуває тіло.

Якщо ваш розум ослаб або ж почав уже втрачати свою гостроту, кожного ранку після сніданку легенько розтирайте собі голову. Намагайтеся за будь-яку ціну тримати голову в прохолоді, щоб мозок не перегрівався. Ніколи не накривайте голову ковдрою, бо це посилює внутрішній жар. Узагалі найліпше поголити голову. Уникайте близького вогню та дуже гарячих ванн, а особливо прогулянок під прямим сонячним промінням, адже, як усім відомо, воно туманить мозок. Бережіться також і місячного світла та не виходьте з дому після вечері. Для мозку немає нічого кориснішого за холодну воду, тому в літні місяці щодня тримайте по кілька хвилин голову під струменем крижаної води. Пийте лише легке вино, щоб воно не обтяжувало голову, і на додачу розбавляйте його водою. Уникайте запеклих суперечок, сварок і навіть читання та письма, оскільки будь-які роздуми можуть бути шкідливими для вашого розуму.

Несамовита поведінка тих, хто втратив здоровий глузд, нехай буде нам засторогою. У кожному місті та містечку є свій нещасний божевільний, який живе на цвинтарі, напівоголений блукає серед надгробків, кричить і ранить себе гострим камінням. Якось я бачив чоловіка, котрий уявляв себе Атласом[41], і ходив із зсутуленими плечима, неначе на них лежав тягар усього світу. Бачив я і божевільну жінку, котра вважала, що світ загине, якщо вона ворухне хоч пальцем. А один мій товариш навіяв собі, що в його животі оселилася змія. Хитромудрий лікар порадив спровокувати блювання і нишком підсунув у чашу маленьку гадючку, а потім показав її моєму товаришеві. О диво, пацієнт одразу ж зцілився, щоправда ненадовго. Пізніше він вирішив, що, перш ніж залишити його нутрощі, змія встигла відкласти там яйця.

Однією із форм божевілля, що є притаманною винятково жінкам, вважається істерія. Ця хвороба виникає через рух