Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

трохи далі від дому. Коли вона наблизилася до мене поговорити, я прийшов до вражаючого висновку. Все почалося з вправ в іронії, але незабаром переросло в щось таке, що я не міг оскаржити, як би не намагався. Я переступив через вікно каркасу будинку, який так дорого оцінив офіцер Снайдер, і обперся на стіну та почав аналізувати щойно прийдешню ідею. В силу якихось незрозумілих причин Темний Мандрівник знайшов її вельми цікавою і став нашіптувати мені страхітливі заперечення. Зрештою, відчувши себе людиною, яка продає наші ядерні секрети талібам, я прийшов до висновку, що нічого іншого ми зробити не можемо.

— Дебора, — сказав я, коли вона опинилася біля вікна, поруч зі мною. — кавалерія на сей раз не прискаче.

— Точне злайновано, Шерлок.

— Ми тут — це все, що є, але нас недостатньо.

Дебора відкинула з обличчя пасмо волосся і глибоко зітхнула.

— А я що говорила?

— Проте ти не зробила наступного кроку, сестричка. Оскільки нас недостатньо, ми потребуємо допомоги. Нам необхідна людина, якій про це щось відомо...

— Заради всього святого, Декстер! Ми згодовуємо всіх цих людей цьому довбаному типу!

— З цього випливає, що на даний момент єдиним кандидатом залишається сержант Доукс.

Мабуть, буде несправедливо сказати, що у Деб відвисла щелепа. Але вона таки стояла, не впустивши ані слова, з відкритим ротом, поки не подивилася в сторону Доукса, який стояв поряд із тілом і говорив із капітаном Меттьюзом.

— Сержант Доукс, — повторив я. — Колишній сержант Доукс. Зі спецназу. Той, що служив в Ель-Сальвадорі.

Вона перевела погляд на мене, а потім знову подивилася на Доукса.

— Дебора, — продовжив я. — якщо ми хочемо знайти Кайла, нам необхідно якомога більше з'ясувати про цю справу. Ми маємо знайти імена зі списку Кайл і ми маємо дізнатися якого типу була та команда, та й чому все це відбувається. І наразі Доукс єдиний варіант, який знає щось про це.

— Доукс хоче, щоби ти здох.

— Жодна робоча ситуація не буває ідеальною, — вимовив я зі своєю найкращою посмішкою веселої наполегливості. — І я думаю, він бажає позбавитися від всього цього не менше, ніж Кайл.

— Ймовірно, не так сильно, як Кайл. І набагато менше, ніж я.

— Ну тоді, — промовив я. — Це може бути для тебе найкращим ходом.

Дебру все ще не переконали мої аргументи.

— Капітан Меттьюз не захоче заради цього втрачати Доукса. Нам доведеться отримати його схвалення.

Я показав на місце, де капітан говорив із Доуксом.

— Споглядай. — сказав я.

Дебра пожувала свою губу і промовила:

— Лайно. З цього може щось вийти.

— Я не можу уявити щось краще.

Вона набрала повні груди повітря, і ця дія спрацювала немов електричний вимикач; вона рушила до капітана і сержанта, зціпивши зуби. Я побрів слідом за нею, намагаючись злитися із голими стінами, аби Доукс не помітив мене і не кинувся на мене, щоб вирвати серце.

— Капітане, — промовила Дебра. — нам потрібно проявити активність з цим ділом.

Хоча слово «активність» було одним із його найулюбленіших, капітан глянув на Дебору так, неначе та була тарганом в салаті.

— Що нам потрібно, — сказав капітан. — то це сказати цим.. людям.. у Вашингтоні, щоб вони прислали когось компетентного для розкручування цієї ситуації.

Дебра показала на Бердета.

— Вони прислали його.

Меттьюз подивився на небіжчика і задумливо випнув губи.

— Що ти пропонуєш?

— У нас є пара зачіпок. — відповіла вона, кивнувши в мою сторону.

Мені дуже хотілося, аби Дебора цього не робила, оскільки Меттьюз повернув голову в мою сторону, і що найгірше, на мене подивився і Доукс. Якщо оскал голодного пса і міг про щось говорити, то в даному випадку його відношення до мене явно не пом'якшало.

— А ти яке відношення до цього маєш? — поцікавився капітан у мене.

— Він — лаборант із судово-медичної експертизи. — пояснила Дебора, а я скромно кивнув.

— Дурня. — промовив Доукс.

— Часовий фактор відіграє важливу роль, — продовжила Дебора. — Треба знайти хлопця до того, як з'являться ще ось такі, — вона показала на Бердета. — Ми не можемо вічно тримати справу в секреті.

— Гадаю, більш доречно вжити вираз «приховувати вбивства від оскаженілих журналюг». — промовив я, завжди будучи готовим прислужитися. Меттьюз пильно на мене подивився.

— І я знаю у загальних рисах, що хотів зробити Кайл... Чатскі, — продовжила Дебора. — Але ми не можемо рухатися далі, адже мені не відоме підґрунтя подій, — Деб кивнула підборіддям в сторону сержанта. — Але сержанту Доуксу це відомо.

Доукс виглядав здивованим, і було добре зрозуміло, що цей вираз обличчя він рідко практикував. Проте перш ніж сержант встиг хоч щось вимовити, Дебора сказала: — Вважаю, що втрьох ми схопимо хлопця до того, як тут з'явиться черговий федерал і отримає теж саме, що й інші.

— Дурня, — заперечив Доукс. — Ти хочеш, аби я працював з ним?

Йому не треба було тикати в мене пальцем, щоб інші зрозуміли, кого він мав на увазі, але сержант все ж зробив це, направивши в мою фізіономію свій вузлуватий вказівний палець.

— Так, хочу. — відповіла Дебора.

Капітан Меттьюз із нерішучим виразом обличчя жував губу, а сержант повторив:

— Дурня!

Я сподівався, що його навички вести розмови таки покращаться, якщо ми попрацюємо трохи разом.

— Ти казав, що щось про це знаєш. — звернувся капітан до Доукса, і сержант, з явним небажанням, відвів палаючий погляд від мене і звернув погляд на капітана.

— Мммг.

— З твого, е... по твоїй службі в армії? — уточнив Меттьюз. Він не виглядав надто наляканим перманентною гримасою люті на пиці сержанта, але ймовірно, це всього лише був прояв звички командувати.

— Мммг.

Капітан Меттьюз насупив брови, щосили намагаючись виглядати людиною дій, яка готується прийняти найважливіше рішення. Всім нам вдалося контролювати прояв гусячої шкіри.

— Морган, — нарешті сказав капітан. Він подивився на Дебору і зробив паузу. Поряд з будинком зупинився мікроавтобус з написом «Екшн Ньюз», і з нього посипалися люди. — Прокляття! — прошипів Меттьюз, покосився на труп, потім на Доукса і запитав: — Ти можеш зробити це, сержант?

— У Вашингтоні це не сподобається, — відповів Доукс. — А мені й тут це не подобається.

—