Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Уявляю, як би сердився твій тато, – печально каже рабин.
Абрамчик:
– А ви у нього запитайте, він трохи далі, он за тим кущем…
Мисливець:
– Слухай, друже бобер, що треба робити, щоб мати такі міцні зуби, як у тебе? Може, чистити зубною пастою через кожні дві години? Чи дерева гризти?
– Треба народитися бобром!
– Ми зібралися порибалити на острові, – каже Микита до Гані, – поклади мені в рюкзак сковороду. Я буду на ній смажити рибу.
– Добре, – відповіла Ганя і заодно поклала кавалок хліба, шмат сала, дві банки сардин і консервний ніж.
Мисливець розповідає своєму другу:
– Минулої осені було таке чудове полювання. Я підстрелив двадцять куріпок.
– Ти ж казав мені, тату, що підстрелив сім!
– В минулому році ти був ще маленьким, щоб знати всю правду!
– Чи багато риби наловили? – цікавиться Василько у рибалки, який одинаком сидить на березі річки.
– Поки нічого, хоч просидів тут вже три години.
– Тоді ваші справи не такі вже й погані. Один рибалка просидів тут два тижні і упіймав не більше, ніж ви за три години.
Микита на полюванні поклав козу.
– Скільки років цій козі? – запитує Опанас.
– Два.
– А як ти визначаєш?
– По рогах.
– А-а-а! Я й не звернув уваги, що у неї два роги!
У далекій Німеччині в скверику чоловік сидить з вудкою біля озерця. До нього підходить полісмен:
– З вас штраф 20 марок за риболовлю в недозволеному місці.
– А хто сказав, що я рибу ловлю? Я черв’яка купаю!
– Тоді штраф 40 марок за те, що черв’як голий.
Микита на полюванні перестрибував через колоду, упав на гепу і дуже забився. Болить та й болить. Пішов до лікаря.
– Ви вдарилися куприком, – каже лікар.
– А що таке куприк?
– Це кінець хребта.
– Дивно! Я думав, що у мене на кінці хребта голова…
Пливе рибалка на човні по Лохнеському озеру, рибу ловить. Раптом прямо перед ним показується величезна пащека Лохнеського чудовиська. Рибалка хапається за весла і зо всіх сил гребе до берега. Коли розуміє, що йому не втекти, падає на коліна і починає молитися:
– Господи, порятуй мене від чудовиська!
Несподівано відкриваються небеса і чується голос Бога:
– Ти ж ніколи в мене не вірив!
– Так я і в Лохнеське чудовисько ніколи не вірив!
Помер мисливець, потрапив на небеса. А там Бог у покарання за кров невинно убієнних звірів зробив його зайцем і відправив знову на землю. Через деякий час той заєць потрапив у капкан, а ще через деякий час прийшов мисливець. Заєць проситься:
– Відпусти мене, повір, я у попередньому житті був мисливцем!
– Тим гірше для тебе, друже. Я в попередньому житті був зайцем.
Микита хвалиться перед приятелями, на весь розмах рук показуючи, якого коропа він зловив.
– Слухайте, – каже Опанас, – як він дістав! Давайте зв’яжемо йому руки!
Зв’язали.
– А у коропа було отакенне око! – розчепірює долоні Микита.
Дощ. Опанас забігає до Микити перечекати негоду. Слідом до хати залітає чорний пес. Поки куми п’ють по чарці, пес бігає по хаті, гризе капці, віник, перекидає відро…
– Опанасе, викинь за двері свого пса!
– Микито! Я думав, що то твій пес…
– Я вчора щуку упіймав, прямо як моя рука!
– Брешеш, таких волосатих щук не буває!
На Опанаса і Микиту біжить кабан.
– Та стріляй вже, Опанасе!!!
– Добре, Микито! Але пообіцяй, що не будеш з мене сміятися, якщо я не попаду.
Смажиться короп на сковорідці і філософствує: – Ну що ж, давно хотів відпочити, позагорати, та все часу не було…
Після полювання:
– Микито, ти кого вбив минулої неділі?
– Козла…
– Ти… братовбивця!
Ловлять рибу Микита і Опанас. Сидять поруч. Микита тягає одну за другою, а в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.