Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ратники князя Лева 📚 - Українською

Читати книгу - "Ратники князя Лева"

296
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ратники князя Лева" автора Петро Михайлович Лущик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 74
Перейти на сторінку:

— Твої землі я не чіпаю, — запально відказав Лев. — Це не твої володіння примикають до Орди! Це не твої міста залишені без оборонних мурів, а єдині з нас усіх мають мури.

— Але ж на Литву ти водив Орду! — подав голос Воїшелк.

— Прошу всіх заспокоїтися, — перервав цей словесний потік Василько. — Гадаю, на сьогодні ми можемо закінчити. Нам усім є про що подумати. Гадаю, спільне святкування Великодня примирить всіх і переконає інших у нашій злагоді. Давайте зараз усі підемо до собору і помолимось за нашу спільноту. Леве, я хочу, щоб ти залишився.

Четверо чоловіків підвелися і один за одним покинули кімнату. Василько і Лев залишилися.

— Воїшелк тебе переконав? — запитав Василько.

— А тебе, дядьку?

— Мені важко відповісти. Але саме зараз розкол нам не потрібен.

— Я також не хочу розколу, — признався Лев. — Я лише бачу, що всі ви прихиляєтеся до Воїшелка. Шварно вдячний йому за титул князя литовського; ти, дядьку, що він називає тебе батьком, і всі — що він, язичник, син католиків, став православним, до того ж монахом. Я не вірю таким перевтіленням! Не вірю. Але Володимир правий: ніхто мені не допоможе — ні Бела, ні Климент. А тут збоку Сарай постійно нагадує мені, що я повинен підкорятися то одному ханові, то іншому.

— Ти хочеш позбутися опіки хана?

— Як батько.

— Якщо не папа і не твій тесть, то кого ти хочеш взяти собі у союзники в боротьбі проти Сараю? — запитав Василько.

Відповідь Лева його приголомшила.

— Монголів!

XVIII

Василько Романович не переставав дивуватися тому, що говорив Лев. У словах перемиського князя відчувалася інтонація його батька, короля Данила. Раптом Василько зрозумів, що наміри племінника можуть здійснитися, тим більше враховуючи його цілеспрямованість.

— До моїх південних границь підступає Орда, — говорив. Лев. — За сміливість на Кавказі чи, може, навпаки, за якусь провину хан відправив туди свого темника Ногая. Я не знаю причини, але гадаю, хан уже пошкодував про свій намір. Ногай помаленьку відходить від Сараю.

— Звідки у тебе такі відомості? — здивувався Василько.

— Ногай сам повідомив мене у своєму посланні і запропонував своє покровительство.

— Тобто стати його данником?

— Так, але не про данину йдеться, — заспокоїв Лев. — Ногаю зараз потрібно одне: спокій на його північних землях. Тут наші бажання співпадають. Мені також потрібен спокій на моїх південних землях.

— Тобто ти не чіпаєш Ногая, а він не чіпає тебе?

— Вірно!

— І все? Чомусь мені не дуже віриться у такий безкорисливий подарунок цього Ногая, — засумнівався Василько.

— Мені також, тому ти правий: це ще не все. Зараз Ногай ще підпорядковується великому хану і змушений виконувати всі його, так би мовити, починання.

— А якщо ці починання, як ти кажеш, стосуватимуться чергового походу на Русь?

Лев похитав головою.

— Цього не буде, — відповів він. — У своєму листі Ногай запевнив мене, що ні про які походи на мої землі мови йти не буде.

— А землі Шварна? Володимира? Волинь?

— Дядьку, ти мене почув добре — на мої землі. На сьогоднішній день це перемиська, львівська і белзька земля. Пробач, але за те, що не моє, я відповідати не можу. Це була вимога Ногая, не моя!

Василько Романович довго дивився на Лева, і дедалі більше йому здавалося, що це не син Данила, а сам Данило сидить перед ним.

— Виправ мене, якщо я неправильно щось казатиму, — мовив дядько. — Якщо всі наші землі будуть під владою короля Лева — монголи забудуть сюди дорогу?

— Такого стверджувати я не можу. Є поляки, литвини. Якщо той же Ногай вирішить пройтися по їхніх землях, я змушений буду пропустити його, та й, цілком імовірно, надати свою дружину йому в допомогу. Але те, що не буде нападів на Русь, — він мені гарантував.

— І ти йому віриш?

— Батько ж повірив папі!

— І чим це закінчилося?

Лев відповів:

— Тут вірніше! Між Сараєм і нами є Ногай.

— Тоді як ти збираєшся використати Ногая проти монголів?

— Ногай стверджує, що він правнук сина Чингісхана Джучі і має таке ж право на титул великого хана, як і інші його нащадки. Я спробую підтримати його у його ж намаганнях перебратися до Сараю.

— Але що ти зробиш? — запитав Василько.

— А нічого! Просто підтримаю. Таке не забувається.

— А якщо він програє?

— Залишуся данником Сараю. Але він не програє. На відміну від інших претендентів, Ногай

1 ... 40 41 42 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ратники князя Лева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ратники князя Лева"