Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Троє на Місяці 📚 - Українською

Читати книгу - "Троє на Місяці"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Троє на Місяці" автора Іван Філіпович Ющук. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 52
Перейти на сторінку:
четвірка має свої особливості. Наприклад, м’якими будь-де можуть бути лише чотири зубні несвистячі і чотири зубні свистячі. І тільки після букв, що позначають ці звуки, можна ставити м’який знак у кінці слова та перед наступним приголосним…

— Для запам’ятовування цих звуків і букв Друг сказав мені таке речення: “Де ти з’їси ці лини”, — пригадав Незнайко.

— Справді, в цьому реченні названо всі букви, які позначають зубні приголосні і після яких можна будь-де ставити м’який знак. А от після чотирьох шиплячих у кінці іменників ніколи не може стояти звук и, тільки і; і навпаки, після чотирьох задньоротових у кінці іменників може стояти лише и, а не і. Подовжуватися м’які звуки можуть тільки чотири зубні несвистячі, чотири зубні свистячі і чотири шиплячі. Апостроф у словах іншомовного походження може ставитися не лише після чотирьох незапозичених губних та п’ятого запозиченого губного ф, а й після чотирьох шиплячих та чотирьох задньоротових…

— Щось як у математиці, — аж здригнувся Незнайко.

— Авжеж, — підтримав його Капітан, — мова, так само має свої закони і така ж точна, як і математика. Щоправда, у ній, на жаль, бувають винятки. У математиці винятків нема.

— Винятки — це так, як запозичений губний звук ф, що йде вже п’ятим? — запитав Незнайко.

— Так, — підтвердив Граматик і повернувся до своєї попередньої думки: — А тоді, коли я зрозумів, що звуки мови творяться за певними закономірностями, мені вже легше було конструювати синтезатор мови.

— Це завжди так, — погодився з ним Капітан. — Що б не робив, спочатку треба збагнути його закони, зрозуміти принципи його дії — і тоді все легко піде.

— Хлопці, коли будете робити нового Друга, візьміть і мене до себе, — попросився Незнайко. — Я вивчу все, що треба. Буду читати те саме не тільки по тринадцять разів, як Граматик, а й… а й по шістнадцять.

— А не заснеш над книжкою? — покепкував із нього Капітан.

— Не знаю. Але зараз мені хочеться спати, — щиро признався Незнайко. — Я б уже й спав, тільки страшно, що прийдуть сюди людолови.

Капітан подивився на годинник.

— Уже більше години минуло, як пішов Друг, — повідомив він. — Щоправда, вибуху не чути було. Але заряд невеликий, то й струс місячної поверхні повинен бути незначний. Так мені здається. Принаймні піратів поки що не видно.

Капітан замовк, задивившись в ілюмінатор на всіяний камінням та розмальований тінями пустельний простір аж до обрію, де непорушно висіла Земля, мов декоративна таріль на чорній, поцяткованій блискітками запоні.

У кабіні запала тиша. Тільки чути було, як позіхає Незнайко та переступає з ноги на ногу Граматик. Та ще монотонно гув мотор терморегуляції. І раптом Капітан здригнувся: у кабіні пролунав…

Бліднучи, гурчить, доручімо, обміркуйте, увійшовши, розтрощіть, холодніючі, лежачі, відпочиваючи, оновлені, учімо, ловите, пожовклі, аналізуючи, йдучи, обсадимо, темніючи, цокочучі, сушить, глушіть, інкрустовані, агітуйте, електрифікувавши.

Ключ. Випиши дієслова підряд у чотири колонки: 1) у дійсному способі; 2) у наказовому способі; 3) у формі дієприкметника; 4) у формі дієприслівника. З перших букв прочитаєш чотири слова. Причому друге слово треба написати з великої букви.

XXVIII. Хлопці плачуть

Капітан кинувся до радіоприймача. Натиснув клавішу. З радіоприймача почувся тріск. Отже, радіоприймач був вимкнутий.

— Не може бути, — видихнув Граматик.

— Що не може бути? — скинувся Капітан.

— Та так… Подумав про телепатію. Про передачу думок на відстані… Але цього не може бути…

— Так, не може бути, — погодився Капітан.

— Він у шлюзовій камері, — нарешті спромігся на слово Незнайко, ледь переборюючи страх.

— Не може бути, — повторив Капітан. Але все-таки обережно відчинив двері до шлюзової камери. Звідти війнуло запахом паленого заліза й перегрітої гуми. Спочатку той запах йому видався дивним, але цієї ж миті він збагнув, що то залишився запах від їхніх скафандрів, обпечених сонцем у безповітряному просторі Місяця. Коли його очі призвичаїлися до напівтемряви в шлюзовій камері, він побачив притиснуту замками до стіни розсувну драбину. Та ще тьмяно світилася, наче жарини під попелом, кнопки вимикачів. У шлюзовій камері було порожньо.

— Нема там нікого, — сказав Капітан і додав: — Може, це в нас від перевтоми й неспання почалися галюцинації?

— Що ти кажеш? — не зрозумів Незнайко.

— Каже, що нам трьом це примарилося, — пояснив Граматик. — Але як може примаритися відразу трьом? Я виразно чув. Навіть, здається, корабель у той час ледь-ледь хитнувся.

— І в харчовому відсіці щось дзепькнуло, — підтримав його Незнайко.

— То що, може, скажете, що це якась надприродна сила з’явилася або дух? — нагороїжився Капітан.

— А може, й так, — відповів, не сумніваючись, Незнайко. — Ми ж на Місяці, а не на Землі. Тут усе може бути. І духи теж. От ви кажете, що тут нема солов’їв, і я не бачив їх, бо де ж їм тут бути, але чув, як співає соловей… Чого б це?

— Коли ти чув? — не повірив Граматик.

— Коли від людоловів тікав. Сів на камені й чую: соловей витьохкує.

— Таж ти спав на камені, і тобі снилося, — заперечив йому Капітан. — Знаєте що, хлопці, нам треба все-таки відпочити, бо в нас попереду ще багато роботи на Місяці. Ви лягайте спати, а я тим часом повартую біля ілюмінаторів. Та спробую розібратися, що ж воно сталося. Адже розгадка мусить бути. І вона, мабуть, проста. Тільки ми втомлені.

— Може, я повартую. Я ж уже відпочив трохи, а ти весь час на ногах, — не погодився з Капітановим рішенням Граматик.

— Я відпочиватиму потім, коли ви підете в розвідку до чотирьох гір. Ти й Незнайко. Згода?

— Згода, — відповів Граматик.

Граматик заліз у крісло, розгорнув щоденник. Незнайко став лаштуватися до сну.

— А куди, Граматику, покласти оце? — запитав він, показуючи на згортки, що лежали на його постелі.

1 ... 40 41 42 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Троє на Місяці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Троє на Місяці"