Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

За цими правилами призначається покарання звільненим від відбування покарання з випробуванням вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до 7 років, якщо засуджені вчинили новий злочин в період іспитового строку (ч. 6 ст. 79 КК), а також у разі звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, що мають дітей у віці до 3 років, якщо засуджені в період звільнення від відбування покарання вчинили новий злочин (ч. 6 ст. 83 КК). Ці правила розповсюджуються також і на осіб, яким замінена невідбута частина покарання (обмеження або позбавлення волі) більш м’яким, якщо останні, відбуваючи більш м'якше покарання, вчинили новий злочин (ч. 6 ст. 82 КК).

2) Призначення покарання за сукупністю вироків, коли відсутні для цього правові підстави, є також грубим порушенням кримінального закону, оскільки порушує права засудженого і тому необхідно відбувати «зайвий» строк покарання.

Приклад перший: Вироком районного суду від 04.04.2007 р. В., раніше судимого 12.11.2003 р. за ст. 15 ч. 2 — ст. 185 ч. 3 КК на 3 роки 1 місяць позбавлення волі та звільненого умовно-достроково 14.10.2005 р. на 11 місяців 05 днів, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначене покарання у виді 1 року 11 місяців 5 днів позбавлення волі. Строк відбуття покарання обчислювати з 04.04.2007 р. Із матеріалів справи вбачається, що В. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК, 17.01.2007 р.[175].

На наш погляд, строк умовно-дострокового звільнення В. від відбування покарання, призначеного йому вироком від 12.11.2003 р., закінчився ще 19.09.2006 р. Новий злочин В. вчинив 17.01.2007 р., тобто через 3 місяці 28 днів після того, коли закінчився строк умовно-дострокового звільнення останнього від відбування покарання, а тому суд допустив помилку, призначивши засудженому В. покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків. Таким чином, тільки 09.03.2009 р. останній буде звільнений по закінченню строку відбування покарання, замість того, щоб бути звільненим на цій підставі 04.04.2008 р.

Приклад другий: Вироком районного суду від 06.10.2004 р. Т., раніше судимого 07.03.2000 р. за ст. ст. 140 ч. 3, 141 ч. 3 КК 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та звільненого умовно-достроково 28.08.2001 р. на 2 роки 2 місяці 17 днів, — було засуджено за ч. 5 ст. 185 КК на 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно призначене покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі. Верховний Суд України, змінюючи вирок, відзначив, що згідно з ч. 4 ст. 81 КК у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК. Строк умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання, призначеного йому вироком від 07.03.2000 р., закінчився ще 15.11.2003 р. Новий злочин, за який Т. засуджено вироком від 06.10.2004 р., він вчинив 26.12.2003 р., тобто після закінчення строку умовно-дострокового звільнення, а тому того слід вважати таким, що відбув покарання за попереднім вироком на час вчинення нового злочину. Таким чином, призначивши Т. покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, суд неправильно застосував кримінальний закон[176].

Приклад третій: Вироком міського суду від 10.09.2002 р. К., раніше судимого цим же судом 14.07.1998 р. за ч.ч. 2 і 3 ст. 140 КК 1960 р. на 3 роки позбавлення волі і звільненого від відбування покарання ухвалою суду у порядку ст. 408 КПК на невідбутий строк — 8 місяців 16 днів через тяжку хворобу, засуджено за ст. 94 КК 1960 р. на 7 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 УК до призначеного покарання, частково приєднане покарання, не відбуте за попереднім вироком і остаточно призначено 7 років 5 місяців позбавлення волі. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, вказав, що КК не передбачає застосування ст. 71 КК у разі, коли осуджений через тяжку хворобу був звільнений від покарання за попереднім вироком[177].

У судовій практиці часто зустрічаються випадки, коли засуджений вчиняє злочини в період іспитового строку, але суд, не знаючи про це, після закінчення іспитового строку, звільняє засудженого від призначеного йому покарання. Виникає питання за якими правилами повинен призначити покарання суд, який розглядає кримінальну справу відносно особи, яка вчинила злочин в період іспитового строку коли є рішення суду про звільнення останнього від призначеного йому покарання?

Тут може бути два варіанти.

Варіант № 1. Місцевий суд, який розглядав кримінальну справу, знав про це.

В цьому випадку суд не може застосовувати ст. 71 КК оскільки, згідно вимог ст. 403 КПК рішення суду, яке вступило в законну силу, є обов'язковим для всіх державних організацій і посадовців і підлягає виконанню на всій території України.

Такою є точка зору і Верховного Суду України, який вказав, що якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1 ст. 78 КК), суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку (п. 10 постанови Пленуму)