Читати книгу - "Вітряк, Славчо Чернишев"

Мортій. Осмілюсь зауважити, що хоча хлопці на сьогодні — наш найнебезпечніший ворог, але робити цього не можна. Нако кинеться шукати, зрозуміє, що вони були в печерах, блокада — і все піде під три чорти.

Незнайомий (грубо). А зараз хіба краще? Кожну мить нас можуть викрити. А ми ще нічого не встигли зробити. Від нас вимагають створити в країні таке становище, при якому б референдум [5] повернувся нам на користь. Говоріть, що вам забажається, але виконуйте мій наказ. Все!

Настала тиша. Сашо гарячково роздумував. Що це за люди? Здається, вони не тільки контрабандисти. Якщо говорять про референдум, значить… це банда шкідників, ворогів. Хлопець здригнувся. Життя його друзів було в небезпеці. Необхідно будь-що попередити їх, врятувати. Бігти зараз чи почекати, щоб почути все? Краще почекати. Ще встигне. Не поїдуть же зони в печери зараз! Цікаво, хто там переховується? Певно, банда незнайомого, бо цілком зрозуміло, що він тут найголовніший. А хто ж він? Називають його майором. Певно, царський офіцер. Ух! Як страшно… Сашо витяг свій ніж, вирішивши захищатись до кінця. Там знову почулися голоси. Чи то говорили тихше, чи, може, Сашо занадто хвилювався, але він не міг розібрати нічого. Схоплював окремі слова, намагався зв'язати їх докупи, та нічого не виходило. Через деякий час Сашо почав розуміти краще. Говорив знову незнайомий.

— Зрозуміли план? Він розрахований на деякі випадковості, але краще, коли б усе було гаразд. Якщо спроба не вдасться, ми нічого не втрачаємо, придумаємо інший план, уже складніший. Цим своїм планом я хотів уникнути зайвих жертв з нашого боку. Ну, а там що бог дасть!

— Амінь! — набожно додав Мортій.

Моко. Номер не поганий.

Незнайомий. Кінець. Значить о шостій тридцять Моко вирушає. Ти готовий?

Моко. Як завжди! Тільки хочу тебе попередити, майоре, це мій останній рейс. Мортій завтра накиває п'ятами, а я залишаюсь під ударом.

Незнайомий. Не тільки ти. Я теж.

Моко. Тобі що!

Незнайомий. І тобі й мені — однаково. У тебе навіть більше шансів. У тебе під рукою шхуна.

Моко. Шхуна! Пусте! До того ж не моя. А хоч би й моя, то навіщо мені шхуна без грошей? Що я там жерти буду? Отож пам'ятай мої слова.

Незнайомий. Гаразд. Домовилися. Все одно це твій останній рейс. Але як тільки завариться каша, ти знову будеш потрібен.

Моко. Згода! Ми тоді й дременемо, правда?

Незнайомий. Саме так. Ми вже про це говорили.

Моко. Говорити — говорили, але давай домовимось остаточно, відверто.

Незнайомий. Про що нам ще домовлятись? Уже все вирішено.

Моко. Помиляєшся! Слухай, майоре. Досі ми тільки гралися. Серйозна робота тільки починається. Тому віддай мій чек!

Незнайомий. Ти його одержиш там.

Моко. Не вийде. Зараз. Інакше — самі! Без мене!

Незнайомий. Без тебе? Тепер уже пізно, Моко. Як не крутись, а не викрутишся.

Моко. Знаю. Ти давай чек, а ми своє знаємо.

Незнайомий. Зробим діло — тоді.

Моко. Майоре! Не тягни! Дай чек, і все буде зроблено, як ти захочеш. Це говорить Моко!

Незнайомий. Немає ніяких підстав.

Моко. Кінець. Капітан Рачев знайде підстави.

Незнайомий. Залякуєш?

Моко. Відстоюю свої права.

Незнайомий. Хіба ти досі не одержував?

Моко. Краплі!

Незнайомий. Більше не дають.

Моко. Слухай. Якщо ти хочеш від мене послуг — плати! Давай чек. Не думай, що там я зможу й пісок жерти! Пиши! Нічого кирпу дерти!

Незнайомий. Ну й пірат!.. Гаразд, де моє не пропадало… Хоч це й неправильно.

Настала тиша. Певно, незнайомий заповнював чек.

Моко. Що? Всього п'ять кругленьких?

Незнайомий. Решта там.

Моко. Співай, пташко! Або зразу ж десять, або…

Незнайомий. Знову залякуєш? Ти забув, що парадом командую я!

Моко. Йолоп! Я морська душа! Сам собі господар! Зрозумів?

Незнайомий. Сказав, — парадом командую я!

Моко. Плював я на твій парад! Адьйо [6] !

Клацнув пістолет. Моко на все горло зареготав:

— Розсмішив, дядечку! Сховай, доки не пізно, свою залізяку, бо перелічу зуби!

— Дурень!

Пістолет стукнувся об землю. Мабуть, Моко вибив його з рук незнайомого. Почулося клацання. Певно, Моко грався.

Моко. Цю іграшку я залишаю в себе, майоре. Пригодиться. А в море вранці їдь сам. Без мене!

Незнайомий. Як знаєш. Тільки не забудь помолитися.

Моко. Сам помолись!

Він, видно, рушив до дверей.

Мортій (злякано). Моко! Та ну, стривай же! Куди побіг? Ти ж псуєш усю справу!

Моко. Моя справа ніколи не зіпсується. Я вже був на «курорті» і ще побуду. І оком не моргну! Нехай він думає!

Мортій. Я теж був, але більше не хочу. Не треба так. Не може бути, щоб ми не порозумілися. Вірно, пане майор?

Моко. Якщо викине двадцять круглих — тільки тоді!

Незнайомий. Десять!

Моко. Я вже сказав: двадцять!

Незнайомий. Бандит.

Моко. А ти скільки одержуєш, га? Ану скажи! Скільки? Чи, може, я рискую менше, ніж ти?

Незнайомий. Набридло мені торгуватись!.. П'ять уже дав, напишу ще десять.

Моко. Не підходить! Двадцять!

Незнайомий. Баста! Двадцять!

Моко. Отак би й давно…

Тиша.