Читати книгу - "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш"

Сподіваюся, ви готові? Тому що я сьогодні маю намір повеселитися!

Скільки часу мені знадобилося, щоб нарешті зрозуміти, що мене реально вирішили зіпхнути як товар мужику від гріха якомога далі й ще грошенят на цьому підняти? Ооо, до мене дійшло це вночі! Тільки вночі, мати його!

Навіть після розмови з дядьком я все ще перебувала в якомусь тумані. Я все ще не до кінця усвідомлювала всю ступінь ницості цієї людини. Але вночі мене як ніби по голові чимось вдарили і я, схопившись з ліжка, ходила по кімнаті взад-вперед пару годин. В поривах праведного гніву хапалася за волосся і не могла зрозуміти, що ж мені робити.

І, звичайно ж, я придумала. Напевно, якби дядько зараз зайшов у мою кімнату і побачив в моїх очах дивний блиск і настрашливу посмішку на моєму обличчі, він би зрозумів, що запахло смаженим. Але він не зайшов.

Отже, на сьогоднішній захід були запрошені всі мої наречені, а саме:

- Лисик (лисуватий дідуган, у якого пузо настільки величезне, що там могли б ховатися нелегали. Як мінімум, парочка точно);

- спітнілий кнур (він, звичайно, був молодший за Лисика, але ось його вічно спітніле лице і маленькі очиці, які постійно щось видивлялися, викликали не найкращі емоції);

-  торгаш (ну тут я думаю Гаспара представляти не потрібно? Звичайно, він був найкращим кандидатом. Молодий. Красивий. Багатий. І, здається, був від мене без розуму. Але ось той факт, що він хоче мене купити, та ще й перевірити на цілісність, всі його плюси перетворювало в жирні мінуси!).

Як бачите, вибір просто шикарний! Я навіть гублюся на чиїй кандидатурі зупинитися. Не можу відійти від нереального захоплення, кавалери-то один кращий за іншого!

Ну, і, звичайно ж, вишенькою на торті буде Габріель. Адже захід-то сімейний, куди ж без Тарзана і його мавпи, яка знову повисне на його плечі?

Подивившись на себе в дзеркало, я усміхнулася. Наряд повинен привести в сказ дядечка і просто викликати шалений захват у мужиків. На мені було надягнуто коротке плаття, та ще й плюс до всього з оголеною спиною. Ну, а що? Так би мовити, буду набивати ціну. Нехай Гаспар трохи понервує, що ціна лота збільшиться. Адже для цього виродка у мене був персональний подарунок, і він його запам'ятає надовго!

Вийшовши з кімнати, я попрямувала до сходів. Мої зайчики вже повинні були прибути, і я просто не могла змушувати їх чекати.

Повільно спускаючись по сходах, я дала своїм нареченим можливість оцінити мій зовнішній вигляд. Я прямо відчувала, як їх сальні погляди блукали по моїй фігурі. Відчувала, як вони ковзали по моїх ногах, оцінюючи зупинялися на грудях, які були обтягнуті тканиною сукні як друга шкіра. І, звичайно ж, я відчула і нищівний погляд. Який вганяв в паніку. Погляд, який змушував дихання збиватися, а серце вистрибувати з грудей. Габріель. Він уже був тут і дивився на мене так, що будь його воля, він би задушив мене прямо тут і зараз.

- Добрий вечір, - Гаспар виявився швидше за всіх, підскочив до мене і навіть спробував обійняти. Але не тут-то було. Я встигла зробити крок в сторону, і його спроба з обіймами провалилася.

- Добрий, - це вітання далося мені дуже важко. Мені потрібно було мило привітатися замість того, щоб вчепитися пазурами в пику цьому виродку.

- Адріано, тобі не здається, що твій наряд занадто ... відвертий? - Гаспар стрельнув в мене очима, а я прикусила щоку зсередини, щоб не бовкнути зайвого.

- Тобі не подобається? - Надувши губки, я зробила крок до чоловіка, і, схопивши пальчиками його краватку, злегка смикнула його на себе. - А я так для тебе старалася, милий. Може мені роздягнутися?

- Поглянувши в його очі, я злегка посміхнулася, бо побачила, як він застиг від мого питання.

- Що?

- Я запитала - може мені переодягнутися, якщо тобі не подобається? - Як ні в чому не бувало вимовила я і невинно пару раз кліпнула віями.

Поки Гаспар губився з відповіддю, я вирішила не втрачати час і не ображати інших своїх зайчиків. Відпустивши краватку чоловіка, я різко розвернулася і, натягнувши на обличчя широченну посмішку, попрямувала до Лисика.Але ось тільки шлях мені перегородив зовсім інший товариш.

- Що це за збіговисько клоунів? - Прогарчав Габріель так, що почути його могла тільки я. Обернувшись на всі боки я помітила, що він уже встиг позбутися Саманти, і та навіть з кімнати випарувалася. Який хороший хлопчик!
 

- Де? - Зробивши здивовані очі, я озирнулася на всі боки, - поки я бачу тільки одного! І він перегороджує мені шлях! - Прогарчавши це у відповідь, я тихенько скрикнула, бо пальці Габріеля вп'ялися в моє зап'ястя так, що на очах виступили сльози.