Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

Головним було не чіпати комах, і чоловік з цим справився. Декілька хвилин, і вони обоє швидко покинули ареал проживання кусючих створінь, що на вид здавалися такими милими, а насправді, були як камікадзе, перед смертю вприскуючи токсин у організм противника. Від швидкої ходи той токсин ще швидше розходився по організму, вже проявляючись почервонінням та припухлістю у місцях укусу.

- Тебе вкусили двічі і це дуже-дуже погано, - згодом перевіряючи відкриті ділянки тіла, зауважив Ліам, який достеменно знав, що послідує далі.

- Чому ти дивишся на мене, наче я при смерті? Ніби мене до цього комахи ніколи не кусали, - почесала укус на лівій руці, що почав трохи пекти.

- Ці – не кусали, - зауважив чоловік приречено, колись на своїй шкірі відчувши дію їхнього токсину, що проявлявся викидом величезної дози статевих гормонів в кров, які важко було погасити. – Ходімо, нам треба знайти водойму та кинути тебе на декілька годин у холодну воду, аби втримати температуру тіла та мозок у свідомості.

- Нащо? – не зрозуміла Марах, відчувши, як в одну мить все стало занадто добре, адже відчуття притупилися, затягуючи її у вир кайфу. - Біль пропав, і я відчуваю легкість в усьому тілі, - навіть руками помахала, демонструючи ту легкість, що накривала хвилею.

- Я б на твоєму місці так не радів, - схопився Ліам за скорі, потираючи спазмовані, адже серед них двох, головний біль тепер буде тільки у нього. - Це тільки початок.

- А що буде далі? Тіло оніміє? Я не зможу рухатися? – з кожним питанням ставала ще балакучіше та грайливіше, відкриваючи себе, завжди стриману, з іншого боку, ніби отримала дозу алкоголю, внутрішньовенно.

- Та ні, рухатися ти зможеш, ще й як, - пограв бровами, відчуваючи початок вистави для дорослих з Таірою в головний ролі.

- А що тоді?

- Навіть не знаю, як сказати.

- Кажи, як є, - вже не контролюючи себе, повисла на чоловікові, заглядаючи у його спантеличені очиська.

- За деякий час ти перетворишся на дофамінову бомбу і бідолашним стане той чоловік, що буде поруч. Адже легше не стане, аж поки ти декілька разів не отримаєш оргазм.

- Не мели дурниць, - у всі тридцять два посміхнулася дівчина, продовжуючи висіти на його плечах. Звісно, що його слова були пропущені повз вуха, ще в такий яскравий момент, коли частіше ненависний баламут, помахом чарівної палички перетворився у прекрасного принца. – Я тобі вже казала, що ти красунчик? Так би й з’їла тебе, - схопилася за чоловічу щоку, з головою пірнувши у свою дофамінову паску, де в животі почали пурхати метелики, а тіло підіймало температуру, збільшуючи ритм серця.

- Я попереджав, - відтягнув руку прискіпливої, відтіснивши її від себе.

Брехати собі він не збирався. Безсумнівно, Ліам неодноразово бачив Марах у своєму ліжку, але не таким ганебним способом, скориставшись її слабкістю. Та тільки Таірі на це було начхати. Хвиля хтивості вже накрила її з головою, спонукаючи розпечену отримати бажане, і як спадкоємець трону сказав до цього: бажаним став той, хто був поруч.

Нагороджуючи свою супутницю важким поглядом, який потемнів разом з роздратуванням, Тодей рушив вперед, а дівчина, як той хвостик, послідувала за ним, не відходячи від предмету свого бажання, ні на крок. Знайти водойму було пріоритетом, та тільки, як на зло, тієї водойми не зустрічалося, ні за десять хвилин, ні за двадцять. Зате Марах за цей час настільки розжарилася, що перейшла на вищий рівень свого бажання, який почав ламати кістки від надлишку коктейлю гормонів в крові.

- Зроби щось, я палаю з середини, - не в змозі втримати хтиві пориви, важко дихала дівчина, на ходу розстібаючи комбінезон.

Її тремтливий та водночас жалісливо-вимогливий голос проникав крізь щільну чоловічу шкіру, поступово стираючи його впевненість та тверде переконання не переходити кордони дозволеного.

- Якщо я зроблю щось, завтра ти мені відірвеш голову, - мовив Ліам, кинувши на неї погляд, продовжуючи тікати від надмірно збудженої, як від навіженої.

Картина, що вимальовувалася, була кумедною. Настільки, що чоловік піймав себе на думці, що ще ніколи не тікав від дівчат настільки довго та цілеспрямовано, як від Марах. Іншими користувався та ішов далі, а тут… Тут темноволоса східна красуня, з пухкими губами та витриманим характером, стала для нього особливою. Настільки, що повага та ті почуття, що зародилися в середині, не дозволяли йому впасти настільки низько.

- То буде завтра, - на ходу стягла з себе верхню частину комбінезону, відкриваючи пишні груди, що стирчали від збудження, як дві гострі піки, що проглядалися через майже прозору тканину спідньої білизни. – Я вже не можу, - послідувало від неї далі, під різкі рухи, що вже скидали й спідню білизну.

- Що ти робиш? Тримай себе в руках, - вхопив Ліам її за руку, перешкоджаючи бажанню оголитися повністю.

Він знову подивився по сторонам, не знайшовши й натяку на водойму, джерело, чи якусь калюжу, аби вмити розпечену. Здається, все було проти нього, а Таіра не здавалася, все нависала й нависала, випрошуючи розрядки, яка б допомогла стабілізувати стан отруєного токсином організму. І на це шкода було дивитися.  

- Що ж з тобою робити? – мовив він пошепки, мало їй не у губи, бо хтива, вимогливо тяглася до нього та в своєму дофаміновому сп’янінні, випрошувала поцілунку.

- Кохай мене, або в мене серце стане, – тремтячими руками вхопилася вона в його комбінезон, вже розстібаючи його верхню частину.

Важко видихнувши, Ліам закинув голову доверху, аби там, з заплющеними очима, в останнє все виважити. Але обдуманим вчинкам не судилося бути, бо Таіра підступно почала виціловувати його шию, підбиваючи сексуально активного чоловіка до гріха.

- Не так я це собі уявляв, - мовив Ліам, відпускаючи своїх хтивих бісенят, яких до цього, смиренно тримав на ланцюгу. - Йди сюди! – гаркнув з ентузіазмом та притягнув тремтячу дівчину до себе, вп’явшись в соковиті пухлі губи, з яких зірвав перший поцілунок, що почав швидко множитися, заволікаючи обох у пристрасний танець нестримного кохання, аж до нестями.