Читати книгу - "Тільки ми, Ліка Радош"

Дівчина нічого не відповідає. Швидко кидається мені на шию, та притискається усім тілом до мене. Здивований. Не розумію, що відбувається, щойно відстань між нами була як мінімум метр.

Приходжу до тями. Ще цього мені не хватало. Намагаюся відсунути її від себе, та вона ще сильніше тулиться.

З рештою розумію для чого це шоу влаштоване. Чую здивоване "ОХ!", на диво знайомим голосом сказане. Повертаю голову на звук. Приблизно знаю, кого там побачу.

Стоїть моя маленька з широко відкритими очима, закриває рукою рот, та шоковано дивиться на нас.

Тут я розумію, яку вона картину зараз побачила. В очах її з'являється розчарування і вселенський розпач. З'являється знайомий блиск, скоро по щоках покотяться сльози.

Нарешті відштовхую Оксану від себе. Та прямую до Аліни, щоб заспокоїти, пояснити. Вона ж має мені повірити. Має ж?

Та дівчина налякано крокує назад. Переводить погляд з мене на Оксану, і знову на мене.

Аліна зупиняється в дверях. Набирає повні груди повітря та видає.

- Для чого тобі це?

Не можу зрозуміти до кого вона звертається. Бо далі переводить погляд з мене на Блонду.