Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Дух джунглів, Алла Сєрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Дух джунглів, Алла Сєрова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дух джунглів" автора Алла Сєрова. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 40 41 42 ... 90
Перейти на сторінку:
Її вже запрошено до обіду.

— Маю надію, вона вдавиться маслинкою.

— Господи, Торі, яка ти зла!

— Атож. Нам треба було залишитися там.

— Я весь ранок про це думаю. Ти знаєш, що проспала більш як добу?

— Для мене це не рекорд.

Він притискає мене до себе, наші вуста зустрічаються. Добре, що я встигла почистити зуби.

— Торі!

— Не треба цього — поки що, добре?

— Як скажеш.

Ми йдемо до їдальні — довгим коридором, повз двері. Мабуть, це крило саме для гостей, бо я бачу, що все то спальні.

— Це кімнати для гостей, років десять тому їх переобладнали, і тепер вони такі, як ти бачиш, з усіма зручностями.

— Так, мені подобається цей будинок.

— Ти можеш жити тут, скільки забажаєш. Хоч усе життя.

— Усе життя — це може бути дуже довго, а може — зовсім трохи. Я не хочу, аби моє життя було коротким, та довго на одному місці теж не всиджу — бачиш, яка розбіжність виходить?

— Але час від часу треба десь прихилити голову?

— Я подумаю про це, добре?

— Лише подумаєш?

— Так, поки що. Власне, я вже була колись заміжня.

—І що?

— Нічого доброго. Я нудилася, він гуляв. Усе було пристойно — зовні, розумієш? Ну, як це заведено в нас: аби все мало пристойний вигляд, і немає значення, що на споді бруд і мерзота. А коли я подала на розлучення, він захотів трохи моїх грошей — у мене є гроші, я тобі не казала?

— Для мене це не має значення.

— О, він спочатку теж так казав. А потім значення з'явилося. Мені допомогла тітка Роза. Кенні отримав дулю з маком, а я — волю. Тоді я й завіялась до Африки — подалі від добропорядних громадян.

— Навіщо ти мені це говориш?

— Щоб ти це знав і подумав, чи ти справді хочеш мати справу з перекотиполем. Я не вмію сидіти на місці.

— Ед подобається тобі, так?

— Так само, як і ти. І мене це чомусь не напружує. Почекаймо, Луїсе. Якось воно владнається.

Він цілує кінчики моїх пальців. Господи, яка романтика! Ну визнай, Торі, ти ж саме цього завжди хотіла!

— Тут їдальня, заходь, прошу.

Кімната велика й світла. Меблі з якогось світлого дерева, багато квітів. Вони вже всі за столом. Луїсова мати сидить на місці господині, мене садовлять поруч.

— Мамо, це Торі.

— Я зрозуміла. Я — донья Естела, мати цього шибеника. Як вам спалося, люба?

— Чудово, дякую за турботу.

— Що ви, яка турбота! Мені страшенно приємно клопотатися вами, Луїс так рідко з’являється, а я сама та сама… До речі, познайомтесь. Це — міс Бартон із вашої федеральної служби. Вона займається розслідуванням того жаху, що стався з вами.

Вона приблизно мого віку, тільки міцніша. У неї витончене обличчя, світле волосся зібране на потилиці. Надзвичайно красива жінка, щось є в ній таке… Навіть не знаю. Щось.

— Дуже приємно. Торі Величко.

— Керстін Бартон. Взаємно.

Голоси в нас схожі. Цікаво, чи ще хтось це помітив?

— Давайте обідати. — Луїс припиняє мовчанку, що запала. — А я сидів і думав: чи я збожеволів, чи вони й справді трохи схожі?

— Я одразу помітив. — Брекстон сам не свій, якщо не докине й собі. — Може, ви родичі?

— Виключено. Я народилась далеко звідси, в Україні.

Я бачу, як смикнулась Керстін Бартон. Чортовиння якесь.

— А ви, міс Бартон?

— О, я з Сан-Дієґо!

— А де це — Україна? — Меріон активно жує. У бабці пороху ще на трьох стане. — Це в Азії?

— Ні. — Джейк розглядає вино на світло. — Гарне вино, дуже. Це арманьяк? Звичайно ж. Україна межує з Росією, Польщею і ще кількома країнами. Досить велика і страшенно корумпована країна.

— Он воно що! — Меріон всміхається. — Що ж, бувають такі збіги.

Бувають, звичайно. Я перезираюся з Едом і Луїсом, що сидять поруч. Я знаю, що бувають збіги обставин. Можливо, те, що ми всі, саме в такому складі, опинились на тому літаку, було збігом, я можу це допустити — принаймні теоретично. Але в такі збіги я не вірю.

12

Я йду садом. Мені треба трохи подумати, тому я втекла сюди. Ще коли ми жили в старої Левін, я завжди тікала до саду. Мені здавалося, що дерева дають мені силу, заспокоюють, тому я завжди тікаю під їхній захист — завжди, коли мені непереливки.

Я пам'ятаю, коли Гарольд сказав мені, що одружується. Отак спокійно, наче щось буденне. Просто сказав:

— Родина хоче, аби ми з Дженною побрались.

— Родина? А ти?

— За два тижні в мене весілля. Гадаю, ти теж можеш прийти.

— Он як? Надішли мені запрошення.

— Добре. Куди сьогодні підемо?

— Поїдемо кататися на яхті.

Він узяв мене за руку. Я досі пам'ятаю, яких зусиль мені коштувало пережити той вечір. Він не помітив. Він нічого не помітив. Я не хотіла, щоб він бачив, як розбилося моє серце — на молекули розлетілось. Я тоді тільки-но вступила до інтернатури. І я вже досить тривалий час перебивалася поміж ними, аби навчитися ховати себе за посмішкою.

Я гадала, він кохає мене. Тому що я його кохала. Не знаю, це так банально звучить, але відчуття зовсім не банальне, хай йому грець. А ще він думав, що між нами нічого не зміниться. Що його одруження — просто формальність, поступка родині — і все. Я лишилася для них чужою, я не становила підходящої партії ні для кого з їхнього середовища. І Гарольд вирішив, що Дженна у своїй закоханості буде найменшим злом, не стане його надто обтяжувати, тож між нами все залишиться, як було.

От тільки я так не думала. Та він не знав. Він думав, що добре знає мене, але не знав. На його весілля я не пішла, чим знову обурила родину: «Невдячне дівчисько, і це після того, що ми для неї зробили!» А коли він прийшов, аби запросити мене на вечерю… він скучив, я бачила, але тим солодше мені було відмовитись. Я вирішила віддати його Дженні.

Бачили б ви його здивування! Я тоді точнісінько так стояла в саду — в іншому саду. І просто сказала йому:

— Хіба я тобі не казала, що не зустрічаюся з одруженими чоловіками?

Це для нього стало шоком. Любий Гарольд думав, що… Яка різниця, що він думав. Я тоді поринула в роботу, а іноді годинами сиділа, притиснувшися спиною до старого клена — зовсім такого, як у нашому старому дворі. Там, де ми жили колись, де був

1 ... 40 41 42 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дух джунглів, Алла Сєрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дух джунглів, Алла Сєрова"