Читати книгу - "Ми проти вас"

Тож Річард Тео сів за комп’ютер і почав писати.

Місцева газета ціле літо публікувала статті, в яких обговорювались чутки про закриття лікарні в Геді, і всі ці дописи Тео коментував анонімно з пів десятка несправжніх профілів. Він не розпалював ненависть, не привертав до себе увагу, а просто з умислом підкидав дров до полум’я, що ледве тліло. Коли якась схвильована вагітна жінка запитувала, що буде з пологовим відділенням лікарні, один із анонімних персонажів Тео цікавився: «А ви щось чули?». Жінка відповідала: «Там працює одна моя знайома, вона каже, що відділення будуть закривати!!!!». Анонімний персонаж Тео писав: «Треба сподіватися, що уряд не підніме податку на бензин, бо тоді навіть у машині не зможемо народжувати». Коли якийсь безробітний чоловік, якого недавно звільнили з фабрики у Бйорнстаді, писав: «от власне!! ті, хто у провінції, завжди мусять потерпати!», інший персонаж Тео відповідав: «А чому це всі гроші мають витрачатись на лікарню в Геді? Чому не можна відкрити поліклініку в Бйорнстаді?».

До чоловіка й жінки приєднувалися інші розлючені голоси, дискусія стрімко розпалювалася, Тео просто підштовхував роздратування в потрібному напрямі, пишучи: «То що, жінки, які тут живуть, повинні народжувати дітей в автомобілях, а для „Гед-Хокею“ завжди знайдуться кошти з місцевого бюджету?».

Лікарня й хокей фінансуються з різних бюджетів, і навіть рішення про їхнє фінансування ухвалюють різні політики, але якщо поставити в міру складне запитання, завжди знайдеться публіка, якій потрібна найпростіша відповідь. Тож день за днем, на різних полях коментарів, Річард Тео робив те, що вмів найкраще, — створював конфлікти, зіштовхував одне твердження супроти іншого. Провінція проти великого міста. Медичне обслуговування проти хокею. Гед проти нас.

Ми проти вас.

А зараз усе більше людей різного віку і в різних частинах міста одягають на себе зелені футболки з написом «Бйорнстад проти всіх».

Політика ніколи не буває хронологічною, а великі зміни не відбуваються просто так із нічого — їм завжди передує низка малих причин. Часом політика — це знайти тренера для хокейного клубу, часом політика — це просто відповісти на телефонний дзвінок, коли інші політики у відпустках. До Річарда Тео телефонує та сама журналістка на стажуванні, з якою він тоді розмовляв. Тепер вона намагається наповнити пересохлі в літній період сторінки новин опитуваннями на зразок: «Як місцеві знаменитості святкували Мідсоммар?», а Річард Тео — він же «і політик, і свого роду знаменитість», до того ж справив таке приємне враження, коли вони розмовляли минулого разу. Річард Тео, звісно, не втрачає свого шансу:

— Чесно кажучи, на Мідсоммар я був у Геді — вам же відомо, що муніципалітет завжди спонсорує тамтешнє святкування? Але я з превеликою радістю волів би відсвяткувати у Бйорнстаді!

— Ви вважаєте, що комуна повинна проводити святкування Мідсоммару у Бйорнстаді? — цікавиться журналістка.

— На мою думку, в наш час платники податків із Бйорнстада можуть непокоїтися через те, що всі ресурси муніципалітету, вочевидь, спрямовуються в Гед, — люб’язно пояснює Тео.

— Але… що ви маєте на увазі?

— Ну, достатньо почитати стрічку обговорення у вашій же газеті, — натякає Тео.

Журналістка кладе слухавку й одразу знаходить коментарі під статтями про лікарню. На той час Річард Тео вже видалив усі свої коментарі, але багато людей повторили написане ним: «То Бйорнстад мусить сам собі шукати спонсора, а КОМУНА спонсорує Гед?! Чому в них є гроші на „Гед-Хокей“, а на ЛІКАРНЮ — нема?».

Журналістка знову телефонує Тео, і він скромно розповідає, що «не був присутній на засіданнях, коли обговорювали становище лікарні», але припускає, що журналістці варто поставити це запитання лідеру найбільшої партії в комуні. І журналістка телефонує до згаданого політика. Той відповідає з мобільного, він саме у відпустці в Іспанії. Журналістка одразу запитує: «Чому ви скеровуєте всі бюджетні кошти від „Бйорнстад-Хокею“ в „Гед-Хокей“? Невже „Гед-Хокей“ не може знайти власних спонсорів, щоб комуна інвестувала гроші на потреби лікарні?». Політик, можливо, в цей час уже добре розслабився, а може, навіть випив келих вина, або й цілий ящик, і тому відповідає: «Але ж, дорогенька, ви хіба не розумієте, що це різні гроші? Абсолютно різні бюджети! Що стосується хокею, то ми скеровуємо ресурси комуни туди, де бачимо кращі перспективи, і зараз це „Гед-Хокей“, а не „Бйорнстад-Хокей“». Журналістка цитує сказане ним в інтернеті, але без слова «хокей». Тому всі читають ось що: «Ми скеровуємо ресурси в Гед, а не в Бйорнстад». Стрічка коментарів у відповідь вибухає: «Ага! То Гед, як завжди, отримує все!! А ми в Бйорнстаді що — не сплачуємо податки?». І далі: «Хтось тут уже писав: чому гроші на „Гед-Хокей“ є, а на поліклініку в Бйорнстаді — нема???». А тоді: «Та що вони собі думають, ті політики? Що важливіше — хокей чи медичне обслуговування?».

Журналістка ще раз телефонує до політика в Іспанію і запитує: «А як вважаєте ВИ: що важливіше — хокей чи лікарня?». Політик, закашлюючись, намагається відповісти щось на кшталт «не можна так зіштовхувати різні питання…», проте журналістка наполягає на відповіді, тож політик шипить: «Хіба ви самі не доганяєте, що на мою, бляха, думку лікарня важливіша за хокей?!». Журналістка цитує його слова, доповнивши короткою фразою: «…відповідає нам політик, коли ми телефонуємо до його літнього будинку в Іспанії». У статті начебто мимоволі згадується також, що політик-із-літнім-будинком мешкає в Геді, а не в Бйорнстаді.

Коли журналістка знову телефонує Річарду Тео і просить його дати інтерв’ю, він люб’язно запрошує її приїхати до будинку міської адміністрації. Тео, власне, працює все літо.

— Працювати політиком у цій комуні — не робота, а мій привілей, — заявляє він.

Наступна стаття в місцевій газеті виходить із його фотографією: Річард Тео сидить у порожній їдальні будинку міської адміністрації і зосереджено працює. На запитання про «хокей чи лікарню» він відповідає:

— Я вважаю, що платники податків заслуговують жити в такому суспільстві, де їм не доводиться вибирати між охороною здоров’я та оздоровленням.

* * *

За якийсь час на сайті місцевої газети з’являється нова стаття. Ніхто не знає, яким чином журналістці на стажуванні вдалося розкопати такі новини, але раптом виявляється, що існує документ, який підтверджує, що