Читати книгу - "Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен"

Струшуючи з джинсів налиплі шматочки харчових відходів, я вирівнявся на весь зріст.

— Він не мій шмаркач, — із запізненням додала Таня, — тобто, мій, але не шмаркач, а студент… І я не хотіла нічого... Господи, що я верзу?

Вона скрушно похитала головою і закрила долонями очі.

— Ну то поясни, — я забрав її руки від обличчя. Підчепив акуратне підборіддя і впіймав її погляд. — Вдома не сиділося? Якого біса ти тут забула? У цьому зборищі малоліток.

— Я поїхала з колегою… — волошкові очі здавались нереально гарними у світлі вуличного ліхтаря, — у неї сьогодні день народження… А тут опинився Чернов, ну той шмаркач... тьху ти... студент... А він мене бачив у стриптиз-клубі та почав шантажувати… що все розповість в університеті… І я не знала, що мені робити, — вона тихо схлипнула.

— Чого ж ти мені не подзвонила? — совість неприємно заколола десь у грудях. По суті, це ж моя вина, що Таня вляпалася в таку неприємність. — А якби я не зайшов до цього довбаного клубу? Якби не побачив тебе? Що тоді? Га? — я сердився, але розумів, що не на сусідку. А на себе. От же ж придурок. Сам підставив її, а тепер ще вимагаю якихось пояснень.

— Вибач, — ледь чутно промовила Таня. Як маленьке кошеня, уткнулася носом мені в груди і розплакалася, — і дякую тобі величезне, — бурмотіла вона крізь сльози, — дякую. Ти як завжди врятував мене.

— Припини, — несміливо притис її до себе і погладив по спині, — це й моя провина також. Точніше, це повністю моя провина. Не треба було на тебе так тиснути. Зовсім головою не думав, коли запропонував тобі той виступ.

Таня нічого не відповіла. Тільки тендітні плічка беззвучно здригалися в моїх обіймах.

— Їдьмо додому? — видихнув їй у волосся. — Годі із нас нічних гулянок.

— Д-добре, — затинаючись на кожному складі, погодилася сусідка, — але я лише сумочку загубила десь у клубі… Не зможу викликати таксі.

— Тань, заспокойся і видихни, Бобере, — я дістав з кишені свій мобільний, — надто ти метушишся, коли не треба, — посміхнувся на її реакцію. — Зараз лише мережу зловлю і поїдемо.

Я зробив кілька кроків уперед, поки на екрані не з'явилися кілька потрібних паличок зв'язку. І доки я набирав номер місцевого таксі, Таня дивно замовкла.

— Руслане, — тихо покликала мене, — мені погано, — тільки й встиг розчути, перш ніж сусідка з дикими звуками очищення шлунка зігнулася навпіл.

— І де ж я встиг так згрішити, Господи? За що мені це все? — вимучено видихнув і пішов до Тані. — Іди сюди, нещастя ти бідове.