Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

— І про всяк випадок, — не обертаючись, повідомила вона на ходу, — вечеря готова. Ми тільки на вас і чекаємо.

— Ще дві хвилини зачекайте, — кидає їй у спину Ян, — не починайте без нас.

— Окі-докі, але не більше, — вигукує Емма, ховаючись у густих кущах.

— Ян, я знаю, що ти відчуваєш. Знаю, як тобі неприємно, — затинаюся і дивлюся на нього, намагаючись упіймати хоч дещицю емоцій на його нерухомому обличчі, — але ця розмова не на дві хвилини.

— Мія, я дуже втомився і голодний, — ліниво промовляє Ян, — мене зараз хвилює лише одне: ти вже прийняла ті травки?

— Кгхм, — його питання застає зненацька. Несміливо хитаю головою, заплющивши очі, — я не змогла. Як завжди, злякалася. 

— Ти ж моя розумниця, — полегшено видихає Ян, притискаючи до себе. Я непомітно витираю підступаючі сльози, і зізнаюся йому в головному:

— Артем не позбувся мене лише з однієї причини. Він втратить компанію, якщо зі мною щось станеться. Але він зможе це зробити, якщо я народжу дитину.