Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

,

Всі бачили зображення крилатого Священного Меча, що пропливає позаду кожного з Павуків-Духів Вітру, немов це Святі Мечі, що Сіель яють у повітрі. Їх було п'ятдесят. Як і очікувалося, Брандо посміхнувся. Він підняв руку, і Павуки-Духи Вітру відразу ж утворили позаду нього величезний квадратний стрій.

.

Він виглядав як квадратне утворення, утворене сяючими в небі Святими Мечами.

.

Брандо подивився на Сіель а.

Юний чарівник на мить зав'язав язика.

Ось чому я дав цьому кроку назву, Брандо обернувся і подивився на Кабіаса, який все ще був затиснутий у бар'єрі, і сказав: «Давайте назвемо це «Система вершників драконів».

.

Він підняв руку і махнув п'ятьма пальцями.

Вершники драконів, атакуйте!

Примітка автора Чотири розділи сьогодні, котра година буде завтра? Якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділу Є більше розділів,

234

Розділ 234

.

В одну мить спалахнуло п'ятдесят золотих вогників. Сліпучий промінь світла пронісся по духовних обладунках навколо тіла Володаря Нежиті, наче струмінь розпеченої сталі. Коло брижів розпливалося, а світлі плями бризкали, тріскалися або відхилялися, як бризки води. Однак Духовна Броня також згасала і руйнувалася. Температура стрімко підвищувалася, відхиляючи світлові промені. Обличчя Кабіаса було спотворене парою, і Духовна Броня остаточно розсипалася.

!

Мадара!

Рев Повелителя Нежиті відлунював у нічному небі, а промені світла тричі блиснули в темряві.

���

Ох, Марто, цей ідіот

.

Роско стояв у провулку, вогонь душі в його очах відбивав прекрасні золоті лінії під нічним небом. Він не міг не лаятися, зціпивши зуби. Потім він слабо притулився до стіни і повільно сповз на землю.

Він похитав головою. Раніше він вважав себе генієм.

Коли Хаку підняв голову, його золоті очі злегка примружилися. Він викинув труп у руку, наче викидав іграшку. Він відчував, як тремтить його Духовний Бар'єр, Абсолютна Печатка. На полі бою не повинно бути нікого сильнішого за мене. Чорний Лицар засумнівався, і в його очах блиснув глибокий вогник.

.

Однак у той момент усі на полі бою відчули пульсацію в душі. Це пульсуюче почуття в одну мить охопило все поле бою. Навіть Вогонь Душі Солдатів-Скелетів, у яких не було емоцій, похитнувся. Всі, в тому числі і Нежить, підсвідомо повертали голови.

.

Їхні очі або Вогонь Душі, що горів у порожніх очницях, тупо дивилися в певному напрямку.

.

Бій припинився.

,

Скарлет, вся в крові, піднялася з землі. Вона витерла кулаком кров, що стікала з її підборіддя. У її бурштинових очах все ще був відтінок упертості, але вона все ще чітко відчувала пульсуюче відчуття. Вона наче почула в серці хрусткий тріскіт.

— Трісни! Щось зламалося.

.

Вона підняла голову і побачила, що Духовний Бар'єр над нею руйнується, розсипається і падає на землю. Величезні уламки були схожі на чорні тіні, які танули в повітрі, видаючи пронизливий звук.

.

Лицар Нежиті тихо застогнав з іншого боку.

!

Хаку вражено стиснув груди. Хтось силоміць зламав його чарівний бар'єр. Це було неможливо! Генерал Нежиті, один з чотирьох лицарів Апокаліпсису, відчув, ніби його Душевний вогонь охолов. На полі бою не було нікого, хто міг би перевершити його за силою! Однак в його золотих очах відразу відбився ореол світла.

.

Це було скупчення світла, яке з'явилося з темряви і пронеслося по небу.

.

Всі були приголомшені.

.

Їхні очі стежили за рухом світла. Коли світло проходило над головою кожного, всі в цю мить підсвідомо повертали голови. Таким чином, вони побачили, що в одну мить світлові плями в повітрі стали незрівнянно сліпучими.

. І збиралася свята аура.

. Лицарі-дракони, лицарі-дракони, атакуйте!

.

З'явився перший промінь світла. Він пронизував темряву і спускався з неба. Найманець, найближчий до променя світла, повернув голову і побачив, як промінь світла пронизує череп, груди і таз трьох скелетів. У цей момент здавалося, що час ніби зупинився. Молодий найманець розгубився. Він злегка відкрив рота, але з гуркотом три скелети вже впали на землю.

Потім з'явився другий, і третій.

.

Світло в небі мерехтіло одне за одним. Світло ставало все щільнішим і щільнішим, наче йшов дощ. Дощ Богів упав з неба, і в одну мить скелетні метальники списів Армії Кістяних Тернів перетворилися на попіл. Після двох раундів атак за лінією оборони залишилося лише кілька скелетних метальників списів.

.

Найманці на мить були приголомшені, перш ніж підбадьоритися.

!

Марта вгорі!

!

Убийте цих брудних створінь!

. -

Корнилій тупо дивився на сцену, що стояла перед ним. Він простягнув руку перед Сіфрід, щоб захистити маленьку дівчинку, і його серце сповнилося радістю. Але навіть при цьому він не міг не витерти холодний піт з чола. Він подивився на свого заступника, який теж був блідий. Вони вдвох впізнали голос із самого початку. Це був голос юнака.

.

Але вони не очікували, що він матиме таку здатність.

!

Корнилій нарешті зрозумів, що йому потрібно робити. Він вихопив меч і замахнувся ним уперед: Браття, атакуйте! Не втрачайте цю можливість!

З гуркотом хід бою змінився.

!

Тільки в цей момент Ахав оговтався від потрясіння. Погляд Лицаря Нежиті приземлився за межами поля бою. Але цього разу він побачив лише двох Святих Ангелів, які розсікали туман і кидалися на нього зліва і справа. Ангели змахнули крилами з дивовижною швидкістю, і Святі Мечі вже були прямо перед його очима. Лицар Нежиті зовсім не поворухнувся. Він підняв косу в правій руці і змітав двох Святих Ангелів, залишивши після себе біле пір'я, яке тріпотіло на вітрі.

Але Ахав анітрохи не розслаблявся. У повітрі збиралася велика кількість мани.

!

Він підвів очі і побачив, що над його головою з'явилося кілька країв світла. Краї світла утворили величезний куб Сіель иною в десятки метрів, і він швидко застиг у великий валун, який обрушився на нього. Земля здригнулася, і валун з гучним тріском упав на землю. Дим і пил заповнили поле бою.

!

Трансформація субстанції, прояв закону. Юридичний чарівник високого кола!

.

Лицар Нежиті підповз із землі, його обличчя було вкрите пилом, і втупився в туман позаду себе. Коли туман розступився, поле бою наповнилося криками війни. Атаки найманців були схожі на швидке срібло, і без підтримки нежиті приватна армія Граудіна зазнала краху під придушенням драгунів. Генерал Нежиті тримав свою чорну косу і холодно спостерігав, як боягузливі люди один за одним тікають від нього. Здавалося, ніби потік води обрушився на поле бою в його бік.