Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

Я примружився від списку здібностей. Хіба не вимагала Мани?

Вона посміхнулася. Здивований, що ви це помітили. Ця навичка нещодавно досягла середнього рівня, і те, що вона коштувала здоров'я замість мани, було одним із варіантів покращення, тому я вхопився за неї. Я намагався повністю позбутися мани як ресурсу, щоб я міг просто перейти до чистої Конституції та Сили, не витрачаючи жодного інтелекту. Обов'язково потрапив.

"Я не можу підтримати ваше рішення", - сказав Френк.

-.

Я закотив очі. Природно, тому що ви з самого початку мали на увазі криваву відьму.

.

Я б ніколи не нав'язав комусь такого заняття свої плани на заняття.

?

Я підняв на нього брови. Справді? Ви б ніколи не змінили чийсь вибір класу, якби вони не знали, що ви це робите? Ні раз, ні коли-небудь?

.

Не тому, кого я поважаю.

Мені це подобається, – сказала Дарлінг.

Я повністю нав'язав. Планував це з самого початку.

. - ?

Мила вихопила меч. Я рада, що ви це зробили, тому що це круто. Убий або будь убитий, постійно. Немає права на помилку, немає часу відводити погляд. Ви просто повністю перебуваєте в зоні. Вона зітхнула. Трохи незграбно в рейді з безліччю цілителів, які бачать напівпорожню шкалу здоров'я і починають смикатися — я ледве встиг використати ще в Розломі мосту — але ви не можете мати все. У будь-якому випадку, розділитися і обшукати місто?

Це здається оптимальним курсом дій, сказав Хаус.

. - .

Так, ви двоє хочете на секунду піти вперед? Я сказав. Я збираюся дуже швидко перевірити руни.

Коханий обійшов мене і крізь квіти по коліна, що вистилали дорогу. Впевнений.

.

Я перебирав зброю. У мене все ще були Руни Кам'янистого Ворона як на моїх лях, так і на моїй гвинтівці, а також Руна Їдкого Ворона плюс Руна Руйнування на моїх пістолетах. На даний момент це було не зовсім ідеально, але я не бачив причин щось змінювати, поки ми не дізналися, яким буде .

.

— свиснув Милий зверху.

?

Що це? — спитав я, підтюпцем. Я під'їхав до того місця, де вони з Хаусом стояли перед будівлею з дверима, які були не так надійно забиті дошками, як інші.

? .

Думаєте, ми зможемо увійти? – сказала Дарлінг.

.

Я схопив одну з дощок, що ущільнювали двері, і сильно потягнув її. І коли це не вдалося, не зрушивши з місця ні на дюйм, я вдарив його Рейвенбластом зі своїх ляпів, але закляття розвіялося, нічого не зробивши.

.

Я думаю, що ми продовжуємо перевіряти будинки, сказав я. Подивіться, чи зможемо ми знайти вихід.

.

Дарлінг перейшов на інший бік вулиці, а Хаус попрямував до дальнього кінця провулка, тож я витягнув один зі своїх пістолетів і перезарядив вибух, а потім використав зеленувато-синє світло, яке з'явилося в результаті моєї поточної комбінації рун, щоб краще роздивитися навколишнє середовище.

, .

Всі будинки були досить схожі, але минуло небагато часу, перш ніж я знайшов пару дощок, які були трохи світлішими за інші.

.

Я засунув розжарений ствол своєї зброї в одну з дощок і не здивувався, побачивши, що він гнилий там, де інші були твердими. Я активував і вигнав ногами, розбиваючи дошки всередину і розкидаючи шматочки гнилого матеріалу по підлозі всередині.

.

Зрозумів, гукнув я. Ось тут.

.

Я просунув голову, вловив обличчя, повне павутиння, таке густе, що я навіть застряг на мить, і швидко видав високий звук, яким не пишався.

Нічого собі, сказав Френк. Я не усвідомлював, що можна влучити в таку високу ноту. Я подумала, що там на мить помирає маленька тварина, і була розчарована, що пропустила її.

.

Сміливі слова хлопця, який пописав сам п'ятнадцять хвилин тому.

.

Сеча була явно метафоричною.

.

Але хіба не все? Я витер обличчя. Ех. Я міг би обійтися без реалізму на павутині.

, .

Можливо, ви захочете перевірити свої вуха на наявність яєць, сказав Френк. Якщо ви чуєте тріскаючі звуки, вони вилуплюються і вже пізно.

.

Я здригнувся. Не круто, чоловіче.

.

Я вже збирався відійти до кімнати, коли помітив маленького блакитного песика, що згорнувся калачиком у задньому кутку, точно такого ж кольору, як і мамонт, якого я бачив біля входу до крила звіринця.

.

Маленьке створіння схопилося на ноги і побігло по простору, зупинившись перед вхідними дверима. Якусь мить він стояв, виляючи довгим хвостом, перескакуючи з ноги на ногу, ніби я не стояв прямо перед ним.

. :

Істота, здається, мене зовсім не бачила. Він також був нецільовим, і коли я спробував його оглянути, все, що я отримав, це один рядок:

( 1 )

Іржавий (Рівень 1 Нежить)

Собака кілька разів гавкав, але з її пащі не виходило жодного звуку.

, .

Я стояв там, поки Хаус і Дарлінг бігли підтюпцем, спостерігаючи, як дивна примарна тварина поводиться так, ніби вона вітає в кімнаті когось, кого насправді там не було, навіть зайшовши так далеко, що на мить плюхнулася на спину, ніби людина, яку я не міг бачити, потирала її живіт.

—

Потім примарна істота блиснула і зникла в небуття — тільки для того, щоб знову з'явитися там, де я її вперше побачив, згорнувшись калачиком у дальньому кутку в тій самій позі.

Я змахнув павутину дулами своїх пістолетів і проштовхнувся до будинку. Це було цікаво.

.

Я піднімуся сходами і розчистю їх там, — сказала Дарлінг, входячи в будівлю позаду мене, а Хаус наступав їй на п'яти. Вона намагалася придушити посмішку, але їй це не вдалося. Думаю, можна з упевненістю сказати, що ми вже втратили елемент несподіванки.

?

Я зітхнув. Правда, але у мене є ідея. Хаус, ти не проти пробігтися по цих павутинах?

І переконайтеся, що ви ведете обличчям, додав Френк.

—

Вам не потрібно лідирувати з...

.

Хаус закинула руки за спину і кинулася через кімнату.

— .

— Нічого, я закінчив. З обличчям все гаразд.

, .

Вона пройшла повне коло, перш ніж пробігти сходами, повз Дарлінга, а потім повернулася вниз, абсолютно вкрита павутиною, з кількома темними павуками, що повзали по