Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

Я вдивлявся у відображення в дзеркалі. Образ був бездоганний — імператорський. Та обличчя... вже не належало тому чоловікові, що ще вчора вірив у кохання.

Коли останній ґудзик на жилеті було застібнутий, у двері обережно постукали.

— Ваша Величносте, даруйте за турботу, — озвався знайомий голос. — Дозвольте доповідь.

— Заходьте, — коротко кинув я.

Рюно увійшов із шкіряною папкою в руках, рухаючись швидко, але акуратно.

— Добре, що ви тут, — звернувся я, обертаючись до нього. — У мене для вас нове доручення.

— Слухаю, Ваша Величносте.

— Мені потрібні люди для розвідки. Люди, які збиратимуть інформацію — про всіх, хто підтримує імператрицю. Я хочу знати, що вони кажуть, як голосують, з ким зустрічаються, що планують. Особливо — ті, хто надто часто з’являється в її салонах.

— Розвідка… Ваша Величносте? — голос Рюно не видав емоцій, та в очах майнув подив.

— Не дивуйтесь. Ми з вами вже не вчорашньому світі, — я зробив паузу і продовжив холодно: — Потрібні ті, хто не боятиметься шпигувати за власними панами. Хто готовий регулярно вам звітувати.

— Але не в кожен дім можна так просто підсадити людину… слуги не завжди мають доступ до важливого…

— Ви помиляєтесь, — урвав я його спокійно. — Прислуга бачить усе. Вони — тіні за плечима аристократії. Саме вони нерідко знають більше, ніж самі господарі.

Дякую за продовження! Цей фрагмент чудово підтримує атмосферу інтриг, підозри та внутрішньої трансформації Франца. Ось розгорнутий редакторський аналіз:

Рюно кивнув і одразу заходився нотувати.

— А тепер, — я простягнув руку, — покажіть мені звіт перевірки кавалерійського полку.

Він негайно подав мені тонку теку з документами. Я пробіг перші сторінки поглядом. Усе відповідало найгіршим очікуванням: полк — небоєздатний. Коней бракує, зброя — вкрай обмежена, амуніція — застаріла, списана ще два роки тому.

Я відклав папери на стіл.

— Запросіть у казначейства звіт щодо витрат на закупівлю провіанту й обмундирування за останні два роки, — сказав я рівним голосом. — З повним переліком сум і отримувачів.

— Ви вважаєте, що кошти привласнено?

— Я знаю реальні витрати, — відповів я, не зводячи з нього очей. — Тепер хочу побачити, що скажуть офіційно. Якщо цифри розійдуться — ми матимемо зачіпку.

Рюно мовчки кивнув, міцніше стискаючи папку.

У двері знову обережно постукали.

— Ваша Величносте, — озвався лакей, ввічливо схиливши голову, — пані та панове чекають лише на вас.

Я зітхнув, повільно вдихаючи. Вистава починалася.

— Що ж, Рюно… — я обернувся до нього з ледь помітною, холодною усмішкою. — Завершімо цю комедію.