Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ти мене зрадив, Лада Короп 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти мене зрадив, Лада Короп"

457
0
23.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти мене зрадив" автора Лада Короп. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 50
Перейти на сторінку:
16.1

Гліб

Вже третій день не можу нормально спати та їсти. Мілана в небезпеці й це питання найважливіше. Я маю щось зробити. Та не знаю що? Бо ж прямих доказів у мене немає. 

– Глібе Борисовичу, до вас прийшла Аліна Володимирівна. Впускати, – бачу схвильовану Лізу перед собою. 

– Так. Все одно вона просто так не відчепиться, – кажу з зітханням. Як мені набридла ця жінка. До чортиків. Егоїстка та себелюбна. 

– Ну привіт. Благовірний мій, – каже з порогу Аліна.

 – Чого тобі? Прийшла пограти мені на нервах? В тебе нічого не вийде. Мені зараз не до тебе, – відповідаю. 

– Ні. Хочу поговорити з тобою про розлучення. Знаєш я тут подумала, що і справді нам немає сенсу бути разом. Я згодна підписати всі документи, – раптом заявляє Аліна. 

– Що? Цікаво з якого дива ти раптом на все погодилась? Твій коханець вирішив пов'язати з тобою своє життя? Ризикований крок. Як на мене, – всередині навіть відчуваю полегшення від того що скоро стану вільним. 

– А ти що ревнуєш? Тепер ти нарешті зможеш зійтися зі своєю шалавою. Я б на твоєму місці раділа. 

– Саме це я й роблю. Як тільки я владнаю всі свої справи ми підемо до РАГСу і подамо на розлучення.

 – Не треба нікуди йти. Я вже це зробила сама. Мій адвокат все оформить, – ставить до відома Аліна.

– Яка спритність. Виходить ти так квапишся вийти заміж за Руслана? – питаю. 

– А звідки ти взагалі дізнався? Хоча ні. Не має значення. Через місяць нас розлучать і ми обоє станемо вільними. Це все що я хочу. 

– Невже? – звужую очі й дивлюся на Аліну. Нутром відчуваю, що вона мені бреше. 

Й можливо ідея з розлученням це хитрий план Руслана. Щоб відвернути мою увагу. 

– Саме так. Тому готуйся ділити майно. Бо так просто я тобі й твоїй повії нічого не залишу, – наголошує Аліна. 

Чомусь я не здивований. Саме цього я й очікував. Аліна досить довго трималася. Починаю реготати від її слів. А ще від внутрішньої істерики. Аліна спочатку не розуміє, що відбувається, а потім вимовляє: 

– Чого ти смієшся? Хіба я сказала щось дотепне? Я продовжую сміятися. 

Від абсурду цієї ситуації. Й просто не можу спинитись. В мене немає виходу. Кохана жінка в небезпеці. Хтозна-де, а колишня дружина хоче ділити те чого в мене майже не має. Протираю обличчя долонями. – Аліно, я тебе бачу наскрізь. Твоя гидотна сутність проявилася знову. 

– Говори, що хочеш та я тебе ставлю перед фактом. Так що удачі тобі в нелегкій боротьбі, – кидає Аліна. 

Вона встає та іде. Мені нічого не залишається як тільки сподіватися, що Аліна нічого не знає про викрадення. І не є спільницею Руслана. 

 Зненацька двері мого кабінету широко відкриваються й до нього залітає чоловік років тридцяти п'яти. Він одягнений у діловий костюм та має показний вигляд. 

– Доброго дня, ви Гліб? – цікавиться чоловік з наскоку. 

– Так, а ви хто шановний? – не розумію хто цей божевільний. 

– Мене звати Арсен Павличенко. Я шукаю Мілану. Вона зникла декілька днів тому. Мені сказали, що ви були з нею у близьких стосунках, – промовляє чоловік. 

– А вам вона навіщо Арсене? Як вас по батькові? – Янович. 

– Так, Янович. То навіщо вам потрібна Лана? По роботі? 

– І по роботі також. Ми з нею домовилися про зустріч. Сьогодні. А вона зникла. Я поїхав до неї на роботу там мені сказали, що її не було на роботі вже понад три дні, – цей Арсен явно щось недоговорює. Тому що судячи з його поведінки Лана його хвилює більше аніж звичайна співробітниця. 

– На мене ви як вийшли? Невже про наш роман з Ланою знає вся лікарня? – цікавлюся в Арсена. 

– Ні, тільки її подруга Рима. Здається так її звати. То ви мені можете повідомити де вона? Чи я маю звертатися до поліції, – наполягає Арсен.

– Не смійте цього робити. Ви цим їй тільки нашкодите, – кричу і різко встаю з місця. 

– Чому це? З нею щось сталося? – дивується Арсен. 

– Це взагалі то не ваша справа. Ми самі розберемося. 

– Мілана мені сказала, що зараз самотня. Тому я не впевнений, що ви маєте до неї якесь відношення, – Арсен карбує кожне слово. 

– То виходить моє місце тепер зайняли ви? – ціджу крізь зуби. 

– Поки ні. Але дуже хотілося б. А я завжди отримую те чого хочу, – цей гад ще й сміє мені всміхатися. Вперше за довгий час мене охоплюють ревнощі. Так я хочу, щоб Лана кохала тільки мене і більше нікого. Бо вона моя. Тільки моя. 

– То подавіться, Арсене Яновичу, бо я не планую вам її віддавати, – кажу й бачу як мій опонент змінюється в обличчі. 

Його самовпевненість як рукою зняло. Тепер знатиме, що весь світ крутиться не тільки навколо нього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 41 42 43 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене зрадив, Лада Короп», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти мене зрадив, Лада Короп"