Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

Я не можу брехати: мене непокоїть її стан. Хоч яке особливе ставлення я маю до худоби, Керр вже надто схудла. Я не хотів бачити її такою. З дівчини ніби потроху витікало життя і я знав, що це через мене. Через нас. Ми гаснемо на очах, коли далеко один від одного.

-Хочу чогось з сиром.-відкривши очі, повідомила Софі.

Я знав, що її шлунку зараз важко буде сприймати тяжку їжу, тож одразу подумав про одне місце зі смачними обідами.

-Сирний суп?-запитав я і Софі ледь помітно усміхнулась, а потім просто кивнула. Я прийняв це як згоду і діставши телефон з кишені, набрав один з номерів доставки.

Швидко впоравшись з замовленням, я відкинув його на тумбочку і встав з ліжка.

Моя кофта лежала в шафі, тож я підійшов до неї і відчинив дверцята. Звідти одразу відчувся запах Софі. Авокадо і цитрус. Я навіть на секунду прикрив очі від задоволення. Моя кофта лежала між її речей і тепер теж мала цей приємний запах. Ніби частинка Керр буде завжди зі мною.

-Ти куди?-стурбовано запитала Софі і я обернувся, натягуючи крізь голову кофту.

-Поки їде доставка, розчищу сніг на підʼїздній доріжці.-відповів я і дівчина слабо кивнула.

Я бачив, що її щось турбує і навіть здогадувався, що справжня причина тому - я. Але зараз я не мав бажання псувати нарешті трохи налагоджений між нами діалог, тому відклав це на потім.

Щойно я вийшов на вулицю, як дістав з пачки цигарку і підкурив. Без куртки було прохолодно, та щойно я почав чистити сніг, як це минулось.

Мороз вкрив сніг блискучим шаром, який відзеркалював проміння сонця і я раптом відчув що ось вони зміни. Зміни не тільки в погоді. Зміни між нами. Ніби сама природа це відчула і припинила цю люту хурделицю, яка так довго морозила нас обох.