Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

СОФІ КЕРР

Я написала Інес повідомлення, про те що мене вранці нудило, але вже стало значно краще і запитала коли вона приїде. Хоч вже було близько восьмої ранку, вона досі не відповідала.

Вчора я просила подругу приїхати якомога раніше і починала хвилюватись чи не сталось з ними чогось поганого в дорозі після страшної, багатоденної заметілі.

Кемерон розчистив усю підʼїздну доріжку, потім заварив мені гарячого чаю, а собі кави.

Ще через пів години привезли наше замовлення. Тернер передав мені мій паперовий контейнер з гарячим сирним супом, а також крекери з авокадо, які були в наборі і ложку. На смак це було як найкраще, що я куштувала у своєму житті.

Чи то я була голодна, бо вчорашній день був надто важкий, чи то я геть усе зі свого шлунку відправила в унітаз. Чи можливо просто перенервувалась і відчувала себе такою вдячною за турботу Тернера?

Я мовчки їла в ліжку і час від часу поглядала на телефон, чи не відповіла раптом Інес. Кемерон сидів на краю ліжка, також снідаючи разом зі мною.

-Дякую.-тихо сказала я, коли закінчила і Тернер кивнув.

-Хочеш чогось ще?-запитав він, але я лише негативно похитала головою. Він і так багато для мене зробив, а я ніяк не хотіла це приймати.

Це мовчання і переглядки між нами зводили з розуму. Я не знала що вдіяти, як себе поводити, тому обрала просто сидіти під ковдрою і чекати доки приїде Інес і нам з Кемероном більше не доведеться бути наодинці.

Хлопець виніс сміття від нашого замовлення, проконтролював аби я випила свої пігулки і кілька разів торкнувся долонею мого лоба, перевіряючи чи нема температури.

Цей жест був мʼяким і теплим. Я ніби відчувала, що Тернер і справді за мене хвилюється. Це змушувало вірити у щось хороше між нами.

Врешті, він усівся поряд, спершись ліктями на коліна і опустив голову.

-Тобі не здається, що ми маємо поговорити?-запитав Кемерон і по тілу пройшлись мурашки.

Цього було не уникнути. Він однаково спробував би. Та що я мала казати? Пояснити, що мені боляче від однієї думки що він був з тією дівчиною? Пояснити, що не знаю як тепер йому довіряти? Чи як його пробачити?

Він і сам це чудово розуміє, бо відчуває те саме по відношенню до мене. Таку саму невпевненість в мені і в нашому майбутньому.

-Говори.-тихо сказала я, намагаючись не дивитись на Кемерона.

Я навіть не уявляла про що зараз піде мова. Знову про Тайлера? Він питатиме чому я поцілувала його? Може питатиме чи кохаю?

Та цьому не судилось статись.

Двері квартири з гуркотом відкрились і я почула швидкий стук підборів.

За кілька секунд в проході до кімнати зʼявилась дуже знайома постать у чорній сукні за коліно і чорних чобітках з червоними каблуками. Поверх була вдягнена чорна шубка з соболя, а на голові шовкова хустинка. Очі ховались під затемненими окулярами, а губи обведені червоною помадою.

-То ось де ти?!-гаркнув їдкий голос і я відчула як усі мої нутрощі почали нестерпно нити. Живіт пронизало біллю, а по хребту побіг холодок.

Я вчепилась пальцями в ковдру і піджала ноги, намагаючись злитись з подушкою. Лишалось тільки молитись, щоб я провалилась крізь землю і не бачила цього всього.

-Я підняла усіх навколо щоб зʼясувати де ти є!-вигукнула жінка і мене почало нудити від хвилювання, та я знала що не переживу ще одну зустріч з унітазом за сьогодні. Чорт, я ж щойно поїла.-Якого біса ти не зʼявилась у відділок?! Стіва посадили через тебе!

Мати ривком зняла окуляри і стрільнула в мене своїм блакитним поглядом.

Я завжди ненавиділа нашу схожість, тому це змусило мене опустити очі.

-Мамо...-почала я, з надією що зможу з нею поговорити. Зможу усе пояснити і вона зрозуміє.

Та кого я обманюю?

Не встигла я і слова сказати, як вона кинула свою чорну шкіряну сумку на підлогу і ступила крок до ліжка. Її поза була надто агресивна і я боялась прямого зіткнення кістлявих рук матері з моєю шиєю.

-Ти паскуда мала! Я вбʼю тебе, брехухо!-загрозливо вигукнула вона. Я схлипнула носом, напруживши усе тіло.

Насправді, до удару я була готова і вірила, що зможе перенести його гордо. Ляпас, кулаки чи видерте волосся не лякало мене. Більше я боялась того, що розплачусь. Покажу слабку емоцію в її присутності. А до цього я була вже близька.

Та жінка не змогла наблизитись до мене навіть на метер.

Бо Кемерон встав з місця, вирівняшись над нею. Я була в нього за спиною і раптом відчула усю його чоловічу силу, з якою він впевнено мене захищав. Він тримав руки в кишенях, а його плечі були вирівняні, ніби він усією своєю позою хотів показати наскільки небезпечний.

______

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

-Маєте якісь питання?-гаркнув я з усією своєю впевненістю і ненавистю до цієї жінки.

Матір Софі виглядала як дорога лялка, яка нажаль не знає собі ціни. Вона ладна проміняти свою дитину на якогось чоловіка і навіть не наважилась запитати у Софі чи дійсно Стів домагався до неї.

Я не мав до цієї жінки жодної поваги, та вловив унікальну схожість між ними з Софі. Такі самі виразні блакитні очі, худорлявий склад тіла, великі губи і світле волосся.

Жінка ступила крок до мене і дивилась мені в очі з усім злом, що мала в середині.

-Відійди, дурню, ти не розумієш з ким маєш справу.-прогарчала вона, як тигриця, яка попереджувала про небезпеку.

Та я знав цей світ так само гарно як вона, а може навіть краще і не бачив у ній жодної небезпеки. Ця жінка мала звʼязки проте не мала жодного впливу чи репутації у вищих кругах. Вона нахабна, нестримна і вже точно не мала того виховання, за яке б її поважали.

-Це ви не в курсі з ким звʼязались.-гаркнув я і нахилився трохи вперед.-Моє прізвище Тернер і це я повпливав на те, щоб вашого чоловіка посадили.

Можливо це і не була уся правда, проте вона цього не дізнається. Та це і на краще. Бо відтепер моя репутація працює на мене вже зовсім на іншому рівні. Та маю визнати - ставити гнилих душею жінок на місце, точно не те, чим я хотів би хвалитись.