Читати книгу - "На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова"

     Вигляд у жінки був зовсім божевільний. Але, Ліза, під враженням трагедії родини Поливанових, так перейнялася співчуттям, що мимоволі схопила жінку за руку.

     - Що сталося з вами? Чи можемо Вам допомогти? – співчутливо спитала вона.

  Андрій намагався незадоволеною гримасою зупинити подругу. Але, перехожа раптом обернулася до них і почала осмислено відповідати на Лізини запитання.

   - Ох, дитино, ніхто не може мені допомогти. У мене були синочок і донечка. Але смерть відібрала їх у мене.

     Втікачі стрепенулися.

     - Як? – одночасно спитали вони.

     - У нас сталася повінь і…

     Андрій і Ліза остовпіли.

    Хіба так буває? Чи, щоб допомогти Даші та Сергію, нарешті, в цю справу вирішив втрутитися сам простір?

     - А ваше прізвище, бува, не Поливанова? - запитав Андрій, мало сподіваючись на диво.

     - Так. Було таке…