Читати книгу - "Роза для Клелії, Еллі Гарус"

Я плутаюся у думках згадуючи її голос. Я не я, коли вона поруч та несвідомо згадує про жахи. Вона ховала розхристане волосся під шалик та виглядала перевантаженою й думками відлітала далеко від реального часу, але продовжувала цієї миті говорити зі мною. Відсторонено, спокійно, позбавленим забарвлення тоном, ніби то сталося з кимось незнайомим. Вона мужня, її зміцнило те, що нашкодило, нехай вона того не визнає.

Я вже згадував, що історія родини Буре́ влинула на мене. Після розповіді Клелії про шоколад я перестав ним ласувати. Відвернуло. Троянди теж обходжу стороною, наче сам підхопив алергію. Я перейняв ті переживання на себе, що не є добре. Трапляється мить, я відтворюю ті спільні дні, після викриття правди про смерть Клелії, що ми провели у дорозі та спілкуванні. Саме тоді заклався фундамент розуміння, що Буре́ жили у порочному колі, підміні тез та суцільній демагогії. Я вів авто, шкодуючи, що родина стала для них пасткою.

Розклавши по полицях деталі з усіх наявних таємниць, у мене перед очима з'єдналася картина того, що сталося з Буре́, й привело їх до фатального кінця. Після коротких історичних згадок Клелії про її родину, й визначні споруди, які належали її прадідам, я зацікавився минулим клану. У місцевих архівах та бібліотеці я роздобув про них цікаві відомості. Не новина, що від самого започаткування клану Буре́ шанували Зло. Якось у маєтку Абеля я помітив у його кабінеті вишите на тканині гасло:

«Цілуючи ніжно, задумують чиюсь погибель».

Схоже на сімейний девіз до якого прислухалися із покоління в покоління. Спочатку у Буре́ все йшло по маслу, побудований спекуляційний бізнес прадідом Клелії, у пору масових заборон на пальне, алкоголь, шахрайство з нерухомістю, продажу земель, здобули клану Буре́ визначення та багатство. Вже починаючи з наступних поколінь те стало вилазити боком, адже діяння пращурів мало ефект доміно, що призвело до згубних подій. Одного дня у двері до Буре́ постукались. За все потрібно платити, а Зло бере по подвійному тарифу. Наслідки такого союзу між Злом та кланом зводилися до раптових смертей, звичайно, не від старості, або каліцтв, більшість членів гинули у молодому віці.

Я зосередив увагу на останніх, знайомих мені, братах Буре́: Стефано та Абель. З семи дітей своїх батьків до нашого часу залишилися в живих тільки ці двоє. Стефано, старший, займався бізнесом переважно в охоронній сфері, те я знав, бо працював на нього. У Абеля теж був бізнес, автомобільний, і той заради прикриття маси нелегального. Тепер же я знаю, чим він займався насправді: торгівлею людей та органами. Двох братів, як усіх попередніх Буре́, не оминула біда. У Стефано був пізній шлюб, його молода на двадцять років дружина Роза й новонароджена дитина померли при пологах. Абель одружився у молоді роки, раніше за Стефано, та його дружина теж померла, причину я не знайшов. Деметрі тоді було три роки. А от сама Дема спочатку зростала звичайною дитиною. У неї був хист до малювання. Вона стала художницею. Але у підлітковому віці Абель почав помічати в неї прояв нервових розладів, і пішов на радикальний метод. У ті роки в психіатрії стала дуже популярна лоботомія. Якщо Нобелівський комітет того часу вважав її відкриттям, яке, до слова, до кінця не було вивчено, то я іншої думки. Лоботомія – варварська практика! Адже йдеться про людський мозок, складний механізм. Отож, Абель відав Деметру у віці дев'ятнадцяти років у руки до одного коновалу, і схоже, що наслідки після втручання не увінчалися успіхом. У неї почала проявлятися так звана емоційна тупість, те описував із власних спостережень за дружиною у своєму романі Маклін. Я спеціально прочитав роман, щоб подивитися на Дему очима Макліна.

«Вона має погляд хижака і сміх дитини» – цитата з «Провалля омаж». Здавалося б, є щось у цих історіях спільне. Ба більше, як згодом мені зізнався Абель, а тоді підтвердила Деметра, в історії з Розою, Деметрою та Клелією трапилася, я вже згадував, ланцюгова реакція. Не дивлячись на родині зв'язки, життя жінок сильно відрізнялося. Дема мала обов'язок, Роза – вибір. Ніхто й подумати не міг, що гірку правду, двадцять років потому, розсекретить поява зниклої підвіски Рози в Алли, акушерки, коханки Абеля.