Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

Сьогодні - субота, тому в академії відчувається особливе пожвавлення. Всі кадети поспішали поснідати і піти кудись розважатись або поїхати додому, щоб побачитись із сім'єю.

Я ж разом із іншими невдахами, що примудрились вхопити покарання, мусила залишитись в академії.

- Чим плануєш зайнятись? - Поцікавився у мене Крістіан Дрейк, збираючись на прогулянку з друзями.

- Піду в бібліотеку і знайду щось почитати, - важко зітхнувши, відповіла я.

- Не сумуй, - підморгнувши мені, порадив Дрейк.

Легко йому говорити. Це ж не він всі вихідні сидітиме у гуртожитку, коли всі інші розважатимуться.

Я вийшла у коридор разом із своїм сусідом по кімнаті. Провівши його до виходу, я сумно поглянула на радісних кадетів, що поспішали залишити стіни академії і попленталась у бібліотеку на пошуки хоч якихось розваг.

Після тривалих пошуків, я знайшла якийсь історичний детектив і кілька пригодницьких романів.

Дорогою до своєї кімнати, я помітила Круція, що повільно йшов попереду. Схоже, що його нога ще не повністю прийшла у норму.

Цей йолоп спустився сходами на підвальний поверх. Я не розуміла, що йому могло там знадобитись, тому техенько послідувала за ним.

Круцій підійшов до одних із дверей і постукав тричі. Наступної миті вони відчинились і він увійшов.

А це вже цікаво... Я уявлення не мала, що саме знаходилось за тими дверима, але розуміла, що Круцій пішов туди не просто так.

Наблизившись до дверей, я прислухалась, але нічого не почула. Трясця! І що мені тепер робити?

Книги, що я взяла в бібліотеці, мені зараз тільки заважали. Треба спершу віднести їх у свою кімнату.

Щоб Круцій не втік, поки я бігатиму в кімнату і назад, я заплела двері своєю магічною лозою.

Якщо цей бовдур замислив щось підозріле, то я спіймаю його на гарячому. Нехай тепер начувається, бісова морда.

Варто мені було переступити поріг своєї кімнати, як я забула і про Круція, і про свої підозри.

На підлозі була ростелена ковдра, а на ній розставлені різноманітні страви, більшість з яких я ще навіть не куштувала.

- Я вирішив влаштувати тобі маленький пікнік, щоб трохи розважити, - промовив Крістіан Дрейк, ставдячи на ковдру ще й корзину з дорогими, екзотичними  фруктами.

- Коли ти це все встиг? Знову Алекс допомагав?

- Нехай це залишиться моїм секретом. Не псуй романтику, - сміючись, відповів Дрейк.

- Дякую. Чесно кажучи, ти мене приємно вразив, Крістіане.

- Я радий, що тобі сподобалось. Чому ти досі стоїш? Давай щось перекусимо. Я не знав, що саме ти любиш, тому взяв всього потроху.

Від одного вигляду всих цих вишуканих страв у мене потекли слинки, тому я, не гаючи часу, почала їх куштувати.

Крістіан  Дрейк приєднався до мене, сівши навпроти.

Ми весело спілкувались, розповідаючи про якісь кумедні випадки із свого дитинства і про навчання  у школі. 

Смачно поївши, я приготувала нам чай, бо, як виявилось, Дрейк ще й смачнющі десерти приніс.

- Дякую, Крісе. Ти так мене розсмішив і нагодував, що я геть забулась про своє покарання... Стоп! Халепа! Ходімо зі мною швидше! - Промовила я, згадавши про того бісового Круція і його підозрілу поведінку і вискочила у коридор.

Крістіан кинувся за мною. Дорогою я йому про все розповіла.

Моя магічна лоза досі тримала загадкові двері зачиненими, але була вже на межі.

Я прибрала її і тієї ж миті двері широко відчинились. Звідти вилетів розлючений професор Корвін.

- Хто посмів мене тут зачинити?! Не знаю, що зроблю з цим негідником! - Сердито кричав він.