Читати книгу - "Співці зла, Марчін Швонковський"

Імператор замовк.

– І що ваша імператорська величність має на увазі? – спитав Еркісія, захоплений та бажаючий впізнати подальшу історію.

– А ти не розумієш? Це саме тоді з'явилася преціологія, малефістика, етеромантія чи як там її ще звуть. Магія. Правдива, а не та, якою займалися шарлатани, окреслена стислими засадами, яку зараз вивчають на цілому континенті. Саме ось цей старий дідок, - показав він у бік ліжка, - спровадив її у світ і перегорнув його догори ногами. А що найгірше, нікому в цьому не признався, через що ми вимушені з величезними трудами відкривати її таємниці. На жаль, всі спроби витягнути з нього щось осмислене, приречені на неуспіх. Сам пробував. Він зовсім збожеволів. Коли мій дорогий батько в цьому переконався, він застосував все можливе, щоб відсунути Рудольфа від влади. Оце й усе.

– Все це аж ніяк не згоджується з історією книги, яку мені було раніше представлено.

– А це тебе дивує? Все, що пов'язано з цією пекельною сферою, тоне в заливі пліток, напівістин, конфабуляцій та звиклої брехні. Повіриш у все, чого бажаєш, але я не вважаю, щоб ти знайшов краще джерело інформацій, ніж я. Кінець кінцем, це, можна хіба сказати і так, дані з першої руки.

– Але... Ваша імператорська величність, мушу признати, що пара речей тут аж ніяк не пасує.

– Наприклад?

– Якщо ви знали про вірідіум вже двадцять років, чому в ордені ніхто їм не користувався? Це ж була інформація, яка могла б змінити долю війни...

– Бо ми не знали, що він є універсальним реагентом. Це, яка іронія, відкрив відомий тобі професор Андреае, гностик та протестант. Повір мені, я б дуже хотів би дізнатися, що сталося з запасами вірідіуму, який нагромадив Рудольф. Поновний запуск його шахти під Оломоуцем коштував мені багацько. І не без причини в цьому році Густав Адольф вирішив ударити на Силезію:він її хотів просто перехопити. В будь-якому разі, заспокоюю, орден вже про все поінформований і забезпечений достатньою кількістю мінералу. Я не дозволю на втрату жодної переваги в цій війні, не бійся.

– Те ж саме питання я міг би віднести до всієї цієї історії. Чому ваша імператорська величність тримає її в таємниці?

– Бо це пов'язано з родом. Сам я набожний католик, і Бог мені свідком, що справи Церкви в моїм серці мають величезну вагу, але в мене не має ні найменшого бажання, щоб Ватикан вмішувався до внутрішніх справ родини. При чому, зараз конспірація вже ні до чого потрібна; все це нікого не обходить. Просто мені не хочеться сіяти хаосу. Краще дозволити дядькові відійти в покої.

– А книга?

– А книга – то белькотіння. – Імператор знизав плечима. – Кому потрібна книжка, яку ніхто не може прочитати?

Раптом до іспанця з усією силою дійшло, що Фердинанд, при всіх своїх знаннях, не має уяви про те, що Катаріна прочитала книгу, ні про що в зв'язку з усим тим сталося. Що означало, що він, Домінік Еркісія, міг бути єдиною особою на усьому континенті, яка посідала сю інформацію, потрібну, щоб скласти цю головоломку в єдине ціле. На разі ж натиск сенсацій вирував у нього в голові мов калейдоскоп, не дозволяючи зібрати думки. Перед усім, треба було уникнути того, щоб його самого не кинули до льоху. "Виходить, я мало чому навчився", - пролетіло у нього в голові.

– Чи заспокоїв я твою цікавість? – спитав імператор, відставляючи келих.

– Так, звичайно... ваша імператорська величність.

– В такому випадку, як вважаю, тобі пора. Як я вже казав, ти мені подобаєшся, особливо твоя витривалість і безкомпромісність. Я не бажаю твоєї смерті, тим більше, що ніякої загрози ти не становиш. Пропоную, щоб ти під ескортом відправився до Трієсту, а звідтіля, морем, до Іспанії, де перехопиш корабель в Нову Землю. А там вже живи собі, як вважаєш стосовним.

– Не зрозумів!? – здивувався Еркісія. – Це не входить в гру, ваша імператорська величність, в мене є певні... зобов'язання.

– Маєш на увазі ту молоду особу з Швабії? Ах, то переходимо від метафізики до політики. – Фердинанд змучено потер чоло.- Викладу це так: якщо на думку тобі прийшло повернення до Вюрцбурга, то там тобі немає чого шукати.

– А чому ж так, ваша імператорська величність?

– В будь-який момент місто обложить армія Максиміліана Баварського, яку я вивів з Сілезії після виграної битви. Твої дружки з домініканського ордену дали мені зрозуміти, що дівчина представляє собою загрозу, до того ж вона винна у єресі. Доки я ще не вирішив, що з нею зроблю, але ж, так чи інакше, вона же більше не буде гасати по всій Німеччині. Тіленхайм дуже вже бажає посадовити її до свого льоху. Я б, особисто, з усією охотою видав би її за якогось лояльного князя, але ж, наскільки мені відомо, дівчина не з тих, з ким можна домовлятися.

По спині Еркісії пробігла крижана дрож переляку. Його всього охопила паніка. Треба обов'язкого умовити імператора залишити Катаріну в покої!

– Ваша імператорська величність... – з великим трудом видавив з себе, - якщо я можу запропонувати...

– А що ти хочеш запропонувати? – розізлився Фердинанд. – Для пропозицій в мене є ціла орда радників і чиновників, дуже часто більш розумніших та ефективніших за тебе. Не плутай симпатії з поблажливістю, іспанець!

– Прошу пробачення у вашої імператорської величності, - пробуркотів Еркісія, шукаючи будь-якого аргументу, яким можна було б підтримати Катаріну. – Але ж дівчина має деякі унікальні здібності...

- Тіленхайм обіцяв мені, що всі її унікальні здібності до кінця року вже не будуть унікальними. І в мене немає причин йому не вірити.

– А я не вірю, щоб Тіленхайм зміг би...

– А ось я – вірю, - відрізав імператор. – Дівчина одержить пропозицію капітуляцію та вигідного марьяжу, я ж не варвар якийсь. Але, якщо вона не погодиться, тоді потрапить до домініканських льохів. В мене немає наміру робити якісь угоди з шаленими дівчатками, в мене досить проблем і з серйозними володарями. Коли твої давні співбрати навчаться здобувати фортеці, так як вона, тоді дівчина зробиться непотрібною. Це не є рішенням, яке я б обдумував, Еркісія, перехід цілої армії через чверть країни не є ні дешевою, ні легкою справою.

Іспанець зрозумів, що єдиним способом, яким він міг би утримати Фердинанда, було б виявлення