Читати книгу - "Номер нуль"

Тому я віддячив Майї.

— Люба моя, хіба ти не зауважуєш, що й Італія поволі стає такою ж, як ті країни, у які ти мрієш утекти? Якщо ми зможемо спочатку прийняти, а потім забути все, що нам розповіло BBC, отже, ми звикли втрачати почуття сорому. Хіба ти не бачила, як усі, хто давав інтерв’ю у вчорашній програмі, спокійно розповідали, як накоїли те і се, мало не сподіваючись, що ними зачудовуватимуться? Більше жодних барокових напівтіней, контрреформізму — всі незаконні оборудки відбуваються en plein air, ніби їх змальовують імпресіоністи: корупцію дозволено, мафіозі офіційно сидить у парламенті, міністр в уряді ухиляється від сплати податків, а за ґратами сидять албанці, що крали курей. Доброчесні громадяни й надалі голосуватимуть за облудників, бо не віритимуть BBC чи не дивитимуться програми на кшталт вчорашньої, бо втупляться у щось більш схоже на trash. Може, врешті, дивитимуться телекрамниці, які випускає Вімеркате, або якщо уколошкають якесь цабе, то спостерігатимуть за похороном з почестями. А ми у ці ігри не гратимемо: я знову перекладатиму з німецької, а ти повернешся до своїх журналів для coiffeurs pour dames[187] та стоматологічних приймалень. А далі — чудовий фільм увечері, вікенди отут на Орті, а всіх решту — до дідька лисого! Варто лише зачекати: щойно ставши країною третього світу, наша країна стане такою, у якій цілком можна жити, ніби кругом пляжі Копакабани, де жінка — цариця, жінка — володарка.

Саме Майя повернула мені спокій, віру в себе чи, принаймні, тиху зневіру у світові, що мене оточує. Життя можна стерпіти, досить лише вдовольнитися. Завтра, як казала Скарлет О’Хара (це ще одна цитата, знаю, але я більше не говоритиму від першої особи, дозволивши промовляти іншим), прийде новий день.

І острів Сан Джуліо знову виблискуватиме у сонячному промінні.

Примітки

1

Хід.

2

Містечко в Іспанії. Перебуваючи там восени, Шопен написав п’єсу «Краплі дощу».

3

«Убивство на вулиці Морг» — оповідання письменника-романтика Едгара Аллана По, яке вважають найпершим детективом у літературі. Головним убивцею виявився орангутанг, що втік від хазяїна.

4

Автономна провінція Больцано, або Південний Тіроль — територія, де здавна більш як вісімдесят відсотків — німці.

5

Фраза, якою юнак Ізмаїл з роману Г. Мелвілла «Мобі Дік, або Білий кит» розпочинав кожну свою розповідь, просякнуту критикою та глибокодумністю, який, поза тим, був оповідачем у романі.

6

Йдеться про лютеранський переклад Біблії для протестантів.

7

Dolce Stil novo («солодкий новий стиль») — важливий рух італійських поетів XIII століття, здебільшого флорентійців. Важливість Dolce Stil novo полягає в тому, що, крім того, що цей стиль фактично був першим проявом літературної традиції в Італії, він облагородив тосканський діалект, який невдовзі став італійською мовою.

8

Паоло Вілладжіо (нар. 1932 р. у Генуї) — відомий італійський актор, письменник та режисер.

9

Реймонд Торнтон Чандлер — американський письменник-реаліст та кіносценарист, один із засновників піджанру «крутого детективу».

10

Мікі Спіллейн (справжнє ім’я — Френк Моррісон Спіллейн) — американський письменник.

11

Габріеле Д’Аннунціо — італійський драматург, поет, політичний діяч італійського націоналістичного й профашистського напрямку.

12

Томас Лоуренс — англійський художник XVIII—XIX століть, відомий своїми жіночими портретами.

13

Елена Муті — героїня фільму «Насолода» за романом Д’Аннунціо. Романтична мелодрама. Андреа Спереллі — коханець Елени Муті у згаданому фільмі, який розривається між двома жінками.

14

Густав Моро — французький художник-символіст і сюрреаліст XIX ст.

15

Джозеф Пулітцер — американський видавець, журналіст, родоначальник жанру «жовтої преси». Гроші, які він залишив по собі, стали основою для створення Пулітцерівської премії — однієї з найпрестижніших премій у галузі журналістики (вперше вручена 1917 року).

16

RAI — суспільно-правова телекомпанія в Італії, монополіст у теле-просторі.

17

«Людина без властивостей» — недописаний роман німецького письменника Роберта Музиля.

18

«Голос каналізації» — італійський ідеологічно-сатиричний журнал крайнього правого спрямування, що виходив у 1974—1983 роках.

19

Відродження, новий початок (лат.).

20

Око циклону (бурі) — зона спокійної погоди, що утворюється у центрі зрілого циклону. Око циклону має круглу форму та діаметр 30—65 км. Воно оточене стіною ока — кільцем гроз, що характеризуються найбільш жорсткою погодою в межах циклону. Око є зоною найнижчого атмосферного тиску в циклоні.

21

Хвастун, фанфарон, хтось, хто довго вихваляється, особливо чимось неправдивим (англ.). Від bragging — вихвалятися.

22

Приблизний еквівалент сленгом — «розтягнена шкарпетка» (говорячи про хвойду).

23

Симона де Бовуар (1908—1986) — французька письменниця, філософ, ідеолог фемінізму.

24

Шарль Бодлер — французький письменник-символіст, автор інтимної лірики.

25

Теодор Рузвельт (1858—1919) — 26-й президент США.

26

Йоганн Гутенберг — європейський винахідник та першодрукар. Упровадив промислову технологію у друкарську справу.

27

Назва роману американського письменника Торнтона Вайлдера.

28

«Вечірній вісник» (італ.), «Вечірній стандарт» (англ.), «Вечір» (франц.).

29

Зіграв у згаданій кримінальній драмі 70-х років головну роль.

30

Явище, яке полягає у тому, що який-небудь подразник, діючи на відповідний орган чуття, поза бажанням суб’єкта викликає не тільки відчуття, специфічне для даного органу чуття, але одночасно ще і додаткове відчуття чи уявлення, характерне для іншого органу чуття.

31

Вулиця Кота, який рибалить.

32

Частина Іспанського муру, який колись був частиною середньовічних захисних мурів.

33

Криміналіст, засновник італійської школи криміналістики.

34

Назва вулиці via Morigi, а таверни — Moriggi. Італійською пишеться по-різному, але читається однаково.

35

Краватка, що нагадує тонку стрічку, котра зав’язується на вузлик чи бант.

36

Італійська соціальна республіка (італ. Repubblica Sociale Italiana, або RSI) — маріонеткова держава нацистської Німеччини на чолі з Беніто Муссоліні і його Республіканською фашистською партією. RSI мала офіційний суверенітет у Північній Італії, але значною мірою залежала від вермахту в здійсненні контролю. Держава була неофіційно відома як Республіка Сало (Repubblica di Salò), оскільки RSI Міністерство закордонних справ (Муссоліні) мало