Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо 📚 - Українською

Читати книгу - "Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо" автора Всеволод Зіновійович Нестайко. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 49
Перейти на сторінку:
твоя Манька в колгоспному просі. Ось зараза! Але ти не підіймаєш паніки, не схоплюєшся і не біжиш туди стрімголов. Ти спокійнісінько натискаєш кнопку і в мікрофон: «Манька–а! А ну тому, убоїще! Га–ля–ля–ля! Ех, а здорово було б зробити щось таке… на транзисторах. Що–небудь особливе. Цікаве та незвичайне… Наприклад… Наприклад, керування коровою на відстані. По радіо. Між рогами натягнута антена. У вухо вставлений маленький промінчик (на транзисторах, звичайно)… Пасти таку корову — одне задоволення. Сидиш собі на баштані в діда Саливона, ух і кавуни ж там! Сидиш, їж, значить, кавун. Потім глянув на кишеньковий телевізор, бачиш — твоя Манька в колгоспному просі. Ось зараза! Але ти не підіймаєш паніки, не схоплюєшся і не біжиш туди стрімголов. Ти спокійнісінько натискаєш кнопку і в мікрофон: «Манька–а! А ну тому, убоїще! Га–ля–ля–ля! »І Манька, ніби її хтось батогом уздовж спини, — назад. А ти продовжуєш сидіти і їсти кавун. Красотища! Скажи?І Манька, ніби її хтось батогом уздовж спини, — назад. А ти продовжуєш сидіти і їсти кавун. Красотища! Скажи?

— Ще б! Якщо б таке зробити, то взагалі!… — Кажу я, не знаходячи слів від захвату.

Кукурузо скрушно зітхає:

— Та хіба на цьому острові щось зробиш… на транзістоpax…

Я підхопив:

— Ну так! Звичайно, ти правий! І кому потрібен цей безглуздий острів! Поїхали додому. А? Поїхали, Кукурузо!

Кукурузо одразу насупився, глянув на мене спідлоба:

— Думаєш, що я слабак?! Так? Купити хочеш? Не купиш!

— Ти ж сам сказав, — ображено відповів я.

— Нічого я не сказав… Раз я вирішив жити на острові — все. І не говори мені…

Запанувало напружене мовчання, яке буває, коли друзь відчувають, що між ними є щось нещире…

Нарешті Кукурузо сказав:

— Ти б краще подумав, як ми будемо Книша затримувати.

Я здивовано подивився на нього.

Коли він говорив юним слідопитам про затримання браконьєра, все було правильно: не можна ж було, справді, розповісти їм правду про острів Переекзаменовки.

Але тепер… невже він серйозно?

Ти що — справді думаєш його затримувати?

— А ти що — хочеш, щоб цьому злісному браконьєрові все так гладко зійшло?

— Та ти що — здурів? Він же нас потопить, як цуцик. Ми пискнути не встигнемо.

— Потоп? А рушниця навіщо? Ти думаєш, що для цієї справи про зательно потрібен взвод солдатів? Рушниця–це, брат, не жарт. Це, брат — зброя. Вогнепальна. Бац — і будь здоров, привіт! Чуєш?

— Ти що, думаєш в нього стріляти? — Зі страхом запитав я.

— Ну ось ще — відразу стріляти! Не стріляти, але… якщо… та взагалі рушниці хто хочеш злякається. І буде як миленький…

— Звичайно, звичайно, — квапливо погодився я і тут же сказав: Але, знаєш, мені зараз додому треба. Бачиш, сонце вже сідає. Боюся як би мати не заматюкався.

— А я що–утримую? Їдь, — невдоволено сказав Кукурузо. — Тільки завтра ж буде Книш. І… я не знаю… ти як хочеш… я можу, звичайно, і сам… раз ти боїшся… Будь ласка.

— Та ні, що ти, — спохватився я, — завтра я приїду. А як же!

— Було б добре, якби під вечір і переночувати щоб зміг, — уже примирливо сказав Кукурузо. — Адже він завтра вночі буде ставити, а рано ранком вибирати приїде.

— Важко, звичайно, з ночівлею. Але я щось придумаю. Втечу, в крайньому випадку. Аби не заснути ненавмисно.

— Поліно під голову поклади або реп'яхів під сорочку.

— Не хвилюйся, все буде в порядку.

З цими бадьорими словами я сів у човен.

Обличчя в Кукурузо було похмуре і сумне. Видно, йому дуже не хотілося знову залишатися на острові одному.

Він довго ходив по коліно в воді навколо човна і обмацував борти, примовляючи:

— Ось тут треба б зашпаклювати, а тут подсмоліть, а цю дошку взагалі замінити…

Йому хотілося ще щось сказати, він почухав за вухом, шморгнув носом і нарешті сказав:

— Ти знаєш… Ти б привіз мені скрипаля хоч одного… Захотілося, як перед смертю… А то все риба та риба…

«Скрипаль» називали у нас пряники, які продавалися в сільмазі. Пересохлі і тверді, як дрова, вони скрипіли, коли ти вгризався в них зубами. Один скрипаль можна було їсти цілий день. Може, за це ми й любили їх так.

- Гаразд, привезу, а як же, — сказав я і відштовхнувся від берега.

Глава XIII

У сні і наяву

— Де це ти весь день бігаєш не ївши? — Зустріла мене мати докірливими словами. — Дивись, одні кістки залишилися.

— Та що ви, мамо! Я юшки отак наївся. Ох і смачна! Там один Сашко таким мастаком виявився — краще за будь–кухаря… — Це вирвалося в мене так несподівано, що я ледве встиг прикрити рот, щоб зовсім не проговоритися.

Мати помітила це і, підозріло глянувши на мене, запитала:

— Це ти про якого Сашка?

— Так про… про Юрчишина, — почав виплутуватися я. — Той, знаєте, що біля млина живе, дядька Михайла син.

А сам думаю: «А що, якщо мати його сьогодні вдень у селі бачила. Пропав тоді!…сам думаю: «А що, якщо мати його сьогодні вдень у селі бачила. Пропав тоді!… »Ні, пронесло! Мати нічого не сказала. Значить, не бачила. Ні, пронесло! Мати нічого не сказала. Значить, не бачила.

Так що — добре клювало?… — Ласкаво усміхнувшись, запитала вона.

— У–у! Зі страшною силою! Ось такі ловилися, — не червоніючи, брехав я. — Хотів вам принести, та всю зварили. Ось шкода. Ну я ще принесу… Ми завтра на ніч хочемо поїхати. На плеса. Можна?

— Подивимося, подивимося. Іди–но наколи дров, а то в мене всі вийшли. І я, задоволений, що все так добре обійшлося, побіг колоти дрова.

До самого вечора я дзигою крутився біля матері — то води принесу, то в хаті підмету… Такий хороший, хоч до болячки прикладай. А що ж зробиш — треба ж, щоб завтра на ніч відпустили. Кукурузо ж чекати буде…

Набігався я так, що коли ввечері ліг, то одразу ж заснув, немов в ополонку провалився.

І наснилося мені щось неймовірне. Чи не сон, а кіно прямо. Я його на все життя запам'ятав.

Стою я на березі острова Переекзаменовки. Стою і бачу: випливає на плесо корабель, величезний білий океанський корабель (я такі тільки в кіно бачив),

1 ... 41 42 43 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо"