Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна 📚 - Українською

Читати книгу - "Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна" автора Лідія Гулько. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 49
Перейти на сторінку:
приклавши до вуст чарівний перстень.

Мишко несміливо крутнув камінцем, а потім ще два рази. Ура! Вийшло!

Ніхто на березі не помітив зникнення білявого хлопчика.

Він же, невидимий, миттєво перемістився з берега на корабель, куди з інших суден поспішали старшини.

Зібралися швидко. У центрі крутився худорлявий довгоносий чоловік. Очі його збуджено палахкотіли.

— Для тих, хто мене не знає, повідомляю: я Мільтіад, афінянин, полководець і тиран херсонесців, що на Геллеспонті. Товариші, у нас з’явилася щаслива нагода звільнитися від персів і скинути ярмо, що накинув на нас ще Кір, онук Астіага Мідійського. Починаймо руйнувати переправу. Небо послало нам визволителів.

— Підтримуємо! — кричали з одного боку палуби.

— Воля! Воля! — збуджено скандували з другого.

Мільтіад почувався героєм. Вклонявся то одним, то другим. І тих, і тих підохочував:

— Поспішаймо. Поки Дарій в дорозі, розводьмо мости. Пливімо додому. Скіфи розгромлять Дарія. А без Дарія, на батьківщині, ми зі зброєю в руках постоїмо за себе. Здобудемо собі волю, а Іонії незалежність.

— Воля! Незалежність Іонії! — гукали патріотично налаштовані старшини.

Радісні гуки старшин почули на інших кораблях. Моряки, переживаючи радісне збудження, до самозабуття кричали:

— Воля! Незалежність!

Від борту відійшов кремезний чоловік.

— Я, Гістіей, тиран Мілета, — представився доброзичливо і чемно. — Шановне товариство, хочу вам дещо нагадати. Дозволите?

— Чого ж, говори, Гістіею. Ми тебе поважаємо. Ти не пустодзвін, а чоловік серйозний.

— Дякую. Кожний із нас є тираном міста. Так?

— Так, — підтвердили старшини.

— Тоді подумаймо разом. Хоча б над таким: якою буде наша доля, якщо скіфи розіб’ють військо Дарія?

Старшини мовчки лупали очима.

— Мовчите. Гадаєте, що так само залишитеся при владі? Не секрет, що без персів кожне місто захоче мати демократичне управління. Не тиранське. Зрозуміли, до чого я веду?

— Залишимося без влади, — здогадався хтось першим.

— Невже всіх влаштовує така перспектива? — спитав Гістіей.

— Не влаштовує, — категорично сказали кілька старшин.

— Твоя правда, Гістіею, — зашуміли, ніби проснулися, іонійці.

— Краще міст не чіпати. Дочекаємося Дарія, — гукнув хтось крикливий.

— Але ж скіфи ждуть нашої відповіді, — метнувся наперед худорлявий і дзигою закрутився. — Вони поряд, на березі. Якщо не погодимося — обстріляють нас стрілами. Ще гірше — вийдуть на міст і нас порубають.

Розважливий Гістіей поклав руку на плече худорлявого Мільтіада. Доброзичливим голосом повчав, звертаючись до принишклих старшин:

— Скористаймося вадами ворога. Ми знаємо, що скіфи довірливі, мов діти. Почнемо руйнувати переправу, але тільки з їхнього боку. Зруйнуємо не дальше відстані польоту стріли. Скіфи повірять, що ми виконали їхню просьбу. А коли засумніваються, то однаково нам не причинять шкоди. Суден у них немає. То що? Пристаєте на мою пропозицію? Усі згодні?

— Згодні, — відгукнулися іонійці.

Мільтіад, опустивши потухлі очі, кивнув довгим носом.

— Тоді командуйте, — велів Гістіей.

Крикливий подав голос:

— Увага! Моряки першого і другого судна! Знімайте настили! Розводьте кораблі.

Радісно-збуджені моряки, що вірили в щасливу нагоду звільнитися від перської кормиги, моторно виконували наказ.

Моряків з берега підохочували вигуками скіфи.

Тим часом Гістіей, перехилившись через борт судна, начальницьким голосом гукав:

— Мужі скіфи! Ви прибули вчасно і дали нам корисну пораду. За це ми теж станемо вам у пригоді. Ми зруйнуємо переправу і виконаємо все можливе, щоб звільнитися від персів. Ви бачите, що ми уже валимо міст. Вам же час повертатись у Степ. Їдьте назад, знайдіть персів. Помстіться їм за нас і за себе так, як перси того заслуговують.

Скіфи торжествували. Обнімалися, цілувалися. Помахами рук і мімікою засвідчували іонійцям свої братерські почуття.

Старшини показували на довірливих скіфів пальцями й відверто реготали.

Персів і скіфів розділяє гряда валунів

Брехня іонійської верхівки такою мірою обурила Мишка, що він забув про своє палке бажання попередити названого брата. Тепер у нього з’явилося інше, не менш палке бажання, — повідомити скіфам про обман.

Хлопчик перенісся зі судна на берег.

— Скіфи, не вірте іонійцям! Іонійці брешуть! — надривно кричав.

На жаль, дитячий голос тонув у збуджених вигуках вояків. Над усіма гримів голос Іданфірса:

— Сміливі воїни, розвертайте коней. Перехопимо Перса у відкритому Степу, дальше від Істра. Там легше зав’язати бій.

— Яким шляхом їдемо? Найкоротшим Перса не знайшли. То куди мчати? — уточнювали ватажки загонів.

— Туди, де вода і пасовища. Перси та їхні коні знесилені. Я переконаний, вони їдуть зеленими землями, — повчав Іданфірс.

Вершники першими помчали у відкритий Степ.

Дивні їхні коні — саурани. З першого погляду невеликі, непоказні. Але розігнавшись, ці коненята мчали так швидко, що аж вітер співав у вершника за вухами.

Час і гужовому транспорту відправлятися в дорогу. Лунали лайки їздових. Скрипіли вози, гуркотіли високі колеса, підскакуючи на бугристому полі.

Мишко з сумом дивився на стовпи пилу, що куріли за тими, що віддалялися.

— Гей, підсоби дарунок неба, — почув за собою скрипучий голос.

Цього разу Мишко належно не відреагував на знайомий голос. Його пальчики намацали камінець і крутнули його. Тіло володаря чарівного персня зробилося прозорим і легким. З-під його ніг виплила земля. Повільно, насолоджуючись волею, хлопчик піднімався в лазурове небо.

Скіфські вершники здолали не одну тисячу стадій.[50] Мишко від них не

1 ... 41 42 43 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна"