Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Знак Єдинорога 📚 - Українською

Читати книгу - "Знак Єдинорога"

175
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Знак Єдинорога" автора Роджер Желязни. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Знак Єдинорога» була написана автором - Роджер Желязни, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Пригодницькі книги / 💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Знак Єдинорога" в соціальних мережах: 

Невідомий ворог рветься до Амберу, над яким нависло страшне прокляття. Убитий ще один Принц. Чорний ліс, породжений прокляттям Корвіна, невблаганно розширюється. Лабіринт — першооснова Амбера і оточення його Тіней — пошкоджений, а в самому серці королівства як і раніше плентаються змови і інтриги. Перед лицем загального ворога королівська сім'я повинна об'єднатися, але стара ворожнеча не забута.
Єдина надія Амбера — знак Єдинорога, що потрапив в руки Корвіна, про істинну силу якого він і не підозрює.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 48
Перейти на сторінку:

Роджер Желязни

ЗНАК ЄДИНОРОГА

©

  http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література

Переклад з російської

1

Не звертаючи уваги на запитальний погляд конюха, я зняв з сідла свій страшний вантаж і віддав йому коня. Плащ майже не приховував того, що в ньому було загорнуте. Я перекинув його через плече і важким кроком пройшов до заднього входу в палац. Скоро пекло зажадає розплати.

Я обігнув плац і пішов по стежці, що веде в південний кінець палацового парку. Чим менше очей, тим краще. Все одно мене помітять, але йти через головний вхід, де завжди повно народу, ще гірше. Чорт!

Провались воно все! Ніби мені досі було мало клопоту! Але правду говорять, що біда не ходить одна. Так би мовити наростання відсотків боргу в нематеріальній сфері.

Навколо фонтану, в дальньому кінці парку, тинялося кілька нероб. За кущами вздовж стежки крокували двоє вартових. Побачивши мене, вони перекинулися парою слів і втупилися в іншу сторону. І правильно зробили.

І тижня не пройшло з тих пір, як я повернувся. Ще майже нічого не ясно. Королівський двір Амбера повний підозр. І тепер ця смерть, яка ще більше ускладнить коротке і нещасне царювання Корвіна I. Моє царювання.

Пора зробити те, що необхідно було зробити з самого початку. Але з перших хвилин мене захлеснули справи. Не сказав би, що я весь цей час дрімав. Просто я спробував розташувати свої справи в порядку їх терміновості і діяв відповідно.

Я перетнув парк, вийшов з тіні під косі промені сонця і піднявся по широких, вигнутих дугою сходах, увійшовши у палац. Стражник біля входу витягнувся в струнку. Я попрямував до задніх сходів, піднявся на другий поверх, а потім і на третій.

Зі своїх апартаментів в коридор вийшов мій брат Рендом.

— Корвін! — Він вдивлявся в моє обличчя. — Що трапилося? Я побачив тебе з балкона і…

— Зайдемо до тебе! — Відповів я, роблячи йому знак очима. — Поговорити треба. Прямо зараз.

Він завагався, розглядаючи мою ношу.

— Ходімо в іншу кімнату, гаразд? — Запропонував він. — Тут Віала.

— Згоден.

Рендом пішов першим і прочинив двері. Я увійшов у маленьку вітальню, відшукав підходяще містечко і поклав тіло на підлогу.

Рендом пильно дивився на мене.

— Ну, і що ти від мене хочеш?

— Розгорни і подивися, — зронив я.

Він став на коліна і відкинув плащ, після чого знову накинув його.

— Небіжчик, — зауважив він, — ну і що з того?

— Ти погано дивився. Відтягни повіку. Відкрий рот і поглянь на зуби. Помацай нарости на тильних сторонах рук. Перелічи фаланги пальців. Потім сам скажеш мені, в чому тут справа.

Він проробив все, що я підказав. Подивившись на руки, він завмер і кивнув:

— Так, пригадую.

— Пригадуй вголос.

— Тоді, в домі Флори…

— Тоді я побачив їх уперше, — перебив його я. — Але потрібен-то їм був ти. Я так і не зрозумів, навіщо.

— Все вірно. Я не встиг розповісти тобі. Просто часу не було. Дивно… Звідки цей звалився?

Я зволікав, не знаючи, витягати з Рендома його історію чи спершу розповісти свою. Моя перемогла, тому що справа не терпіла зволікань, та й своя сорочка завжди ближче до тіла.

Я зітхнув і опустився в крісло.

— Тільки що ми позбулися ще одного брата. Убитий Каїн. Я трохи спізнився. Ця тварюка… людина… вже добралася до нього. Звичайно, я хотів взяти його живим, але він бився як чорт. У мене не залишалося вибору.

Рендом тихо присвиснув і опустився в крісло навпроти мене.

— Зрозуміло, — майже беззвучно прошепотів він.

Я уважно подивився йому в обличчя. Здається, в куточках його очей причаїлася посмішка, яка могла стати явною, якщо першим посміхнуся я. Цілком імовірно…

— Ні! — Рішуче заперечив я. — Будь цей моїх рук справа, я б все влаштував так, щоб самому залишитися осторонь. Я розповів тобі все, як було.

— Вірю, вірю, — поспішив відповісти він. — Де Каїн?

— Під дерном, біля Гаю Єдинорога.

— Це підозріло. Для інших, принаймні.

Я кивнув.

— Знаю, поки що доведеться мовчати. Труп я сховав. Не можу ж я притягти його до палацу і відповідати на питання, поки мені не відомі всі важливі факти. До речі, де вони у тебе в голові?

— Гаразд. Не знаю, чи важливі ці факти, але вони в твоєму розпорядженні. Але ти мені теж розкажеш все, гаразд? Як це все сталося?

— Це трапилося відразу після обіду. Я поїв в гавані з Жераром. Потім Бенедикт через свою Карту доставив мене нагору. У своїй кімнаті я виявив записку, яку, очевидно, просунули під двері. У записці просили про таємну зустріч, трохи пізніше, в Гаю Єдинорога. Записка була підписана — «Каїн».

— Записка в тебе?

— Так, — я вийняв її з кишені і простягнув Ренді. — Ось вона.

Він уважно вивчив записку і похитав головою:

— Не впевнений. Почерк, можливо, і його… Схоже, особливо якщо він квапився. Але навряд чи…

Я знизав плечима, забрав записку, склав її вдвоє і засунув у кишеню.

— Як би там не було, я спробував зв'язатися з ним через його Карту, щоб не їздити даремно, але він не відповідав. Я здогадався, що він не хоче показувати, де знаходиться. Видно, це для нього було дуже важливо. Я взяв коня і поскакав на зустріч.

— Ти говорив кому-небудь, куди їдеш?

— Жодній живій душі. Я вирішив дати коню розім'ятися і скакав дуже швидко. Я не бачив, як це сталося. На узліссі з перерізаним горлом валявся Каїн, а в кущах неподалік щось промайнуло. Я наздогнав цього хлопця, кинувся на нього, зав'язалася бійка і мені довелося його прикінчити. На розмови у мене не було часу.

— Ти впевнений, що це його рук справа?

— Тут не помилишся. Його слід вів від Каїна, на одязі була свіжа кров.

— Може, це його кров?

— Сам подивись. Ран немає, я зламав йому шию. Звичайно, я не забув, де я бачив таких раніше, от і притягнув його до тебе. А поки ти ще не почав розповідати, ось тобі ще дещо. На солодке. Бери.

Я витягнув другу записку і передав її Ренді. — Я виявив її на тілі цього гада. Напевно, він забрав її у Каїна.

Рендом прочитав записку і віддав її мені.

— Від тебе Каїнові з проханням про зустріч у тому ж місці. От так

1 2 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знак Єдинорога», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знак Єдинорога"