Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

спритники потай цупити громадські кошти, ви ж навіть робите це попри погрозу смертною карою; особливо цим відзначаються знатні громадяни, у тих випадках, коли знатні вважаються у вас гідними управляти державою. Отже і для тебе настав час блиснути своїм вихованням»[183]. /17/ «Я готовий, — сказав Ксенофонт, — після обіду з ар’єргардом вирушити на захоплення гори. У мене є і провідники, бо гімнети влаштували засідку і захопили кількох переслідувачів. Від них я дізнався, що гора не така вже й неприступна і на ній пасуться кози й корови. Таким чином, якщо нам вдасться закріпитися в якійсь частині гори, то вона стане доступною і для в’ючної худоби. /18/ Сподіваюся також, що вороги не втримаються на місці, коли вони побачать нас на однаковій висоті з ними; адже вони і зараз не хочуть спускатися вниз, щоб не опинитися з нами на одному рівні». /19/ Хірісоф сказав: «Яка необхідність тобі іти самому і залишати ар'єргард? Пошли інших, якщо не знайдеться охочих».

/20/ Таким чином, відправилися Аристонім з Метидреї з гоплітами, Аристей-хіосець і Нікомах з Етеї з гімнетами, домовившись між собою після зайняття вершини розпалити там багаття. /21/ Вирішивши так, вони взялися до обіду. Після цього Хірісоф повів усе військо стадій на 10 вперед до ворога, з метою створити видимість нападу з цього боку.

/22/ Після вечері, коли настала ніч, одні загони вишикувалися, пішли і захопили гору, інші ж розташувалися на відпочинок там, де стояли. А вороги, помітивши захоплення гори, вирішили не спати і цілу ніч палили багато вогнів. /23/ З настанням ранку Хірісоф, принісши жертву, повів військо по дорозі, а ті, що зайняли гору, пішли по вершинах. /24/ Головні сили ворогів залишилися на перевалі через гору, а частина їх пішла на еллінів, які займали вершини. Перш ніж справа дійшла до зіткнення між головними силами, сталася сутичка між тими, хто перебував на вершинах, причому елліни перемогли і стали переслідувати. /25/ Водночас еллінські пелтасти, перебуваючи на рівнині, біжучи, кинулися на вишикуваних супроти них ворогів, а Хірісоф з гоплітами швидким кроком пішов за ними. /26/ Коли вороги, стоячи на дорозі, помітили поразку свого загону на вершинах, вони розбіглися. Втрати у них були незначні, але було захоплено величезну кількість щитів; елліни рубали їх мечами і робили непридатними для використання. /27/ Вийшовши на вершину, елліни звершили жертвоприношення і спорудили трофеї, а відтак спустилися на рівнину і прийшли у села, багаті всілякими припасами.

Розділ 7

/1/ Звідти елліни за п’ять переходів пройшли 30 парасангів і прибули до таохів. Провіанту вже не стало, тому що таохи жили в неприступних укріплених місцях, куди вони позносили усі свої запаси. /2/ Коли елліни підійшли до одного укріпленого місця, яке не було містом і де не було навіть домів, хоча й там зібралися чоловіки і жінки і багато худоби, то Хірісоф намагався було увірватися туди, проте відступив, потім він повторив це вдруге, втретє, кидаючи в наступ свіжі сили, але оточити укріплення навіть зібраному війську було неможливо, бо воно височіло з усіх боків над урвищем.

/3/ Коли підійшов Ксенофонт з ар’єргардом, пелтастами й гоплітами, Хірісоф сказав їм: «Ви прийшли вчасно, бо ж треба захопити укріплене місце, бо у війська не буде провіанту, якщо ми його не здобудемо». /4/ Там вони проводили спільну раду, і коли Ксенофонт запитав, що ж заважає еллінам проникнути в укріплене місце, Хірісоф сказав: «Туди є лише один прохід, той самий, який ти бачиш перед собою. І досить лишень ним проходити, як вороги починають скочувати каміння із звислої над дорогою скелі, і ти сам можеш пересвідчитися, до якого стану можна дійти від ударів». І він показав на солдатів з розбитими ногами й ребрами. /5/ «А коли у них не стане вже каміння, — спитав Ксенофонт, — то чи будуть ще якісь перешкоди для нашого входження в укріплене місце? Адже перед нами тільки ця жменька людей і з них лише двоє чи троє озброєні. /6/ Укріплене місце, як ти й сам бачиш, знаходиться від нас приблизно у півтора плетри, які треба проскочити прожогом, аби уникнути зливи каміння. Приблизно один плетр цієї відстані вкрито розлогими соснами з великими між ними проміжками. Якщо солдатам сховатися під ними, то вони, напевно, не зазнають якоїсь шкоди від скочуваного каміння? Решта шляху становить приблизно півплетра, і цей простір треба пробігти, коли перестане летіти каміння». /7/ «Але ж у тому-то й річ, — сказав Хірісоф, — що, як тільки ми почнемо рухатися вперед до дерев, полетить градом каміння». «Саме це нам і потрібно, — сказав Ксенофонт. Адже у такий спосіб вони швидше поскидають усе каміння. Тож рушаймо туди, звідки до мети, якщо вдасться, нам треба пробігти невеличку відстань, і звідки легше буде відступити, якщо це знадобиться».

/8/ Тоді пішли вперед Хірісоф, Ксенофонт і Каллімах з Паррасія, лохаг, який у цей день був старшиною над лохагами ар’єргарду. Решта лохагів залишалися у безпечному місці. Потім попрямували під дерева чоловік 70, але не всі разом, а поодинці з якнайбільшою пересторогою. /9/ Агасій же із Стімфали й Аристонім з Метидреї — теж лохаги ар’єргарду, а також інші залишилися стояти стояти далеко від дерев, бо під деревами міг би безпечно перебувати не більше як один лох. /10/ Тут Каллімах вдався до хитрощів: він вибігав вперед на 2—3 кроки з-під сосни, а коли починало летіти каміння, він швидко відступав, і з кожною його вилазкою вороги скидали більше 10 возів каміння. /11/ Коли Агасій побачив, що робить Каллімах на видноті у всього війська, він, боячись, щоб той, бува, не вбіг першим в укріплене місце, не став кликати ані Аристоніма, який стояв поряд, ані Еврілоха з Лус — вони обидва були його друзями, — ані ще когось-небудь з війська, а сам-один побіг й обігнав