Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Спокута 📚 - Українською

Читати книгу - "Спокута"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спокута" автора Світлана Талан. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 108
Перейти на сторінку:

– Сам ні, а інших пригощав?

– Я не пригощав, я заробляв на цьому гроші, а вони, як відомо, не пахнуть.

– І ти не задумувався про ті життя, які скалічив?

– Я намагався не думати.

– Тобто ти мені у вічі говорив про шкоду наркотиків, а сам у цей час тримав їх у кишені?

– Виходить, що так. Вибач мені, будь ласка.

– Мій любий, ти зрадив мене, мої принципи, ти плюнув мені в душу, – Катерина знесилено опустила руки на коліна.

– Мамо, я хотів лише трішки заробити, а потім покинути цю справу й забути, як жахливий сон.

– Але не покинув.

– На жаль, так…

– А ти не думав, що міг потрапити до в’язниці на багато років, полишивши мене саму?

– Думав і боявся кожного разу, але легкі гроші так приваблювали, що…

– Ти не міг зупинитися?

– Я вирішив зупинитися, зробити останній крок і забути про все.

– І що ти зробив?

– Вирішив взяти велику партію наркотиків і перепродати її оптом. Якщо б усе пішло за планом, то ми змогли б купити мені житло, погасити твій кредит за машину і придбати для тебе будиночок у передмісті. Мабуть, я дуже захопився, замріявся і втратив пильність. Я спав і бачив твоє радісне обличчя, коли привів би тебе до акуратного двоповерхового будиночка з каміном посеред кімнати, а на подвір’ї – багато-багато зелені та квітів, як ти любиш…

– Мій любий зраднику, розкажи, що сталося далі.

– У мене вкрали всю партію товару, коли я вийшов з квартири за ріг будинку, а мене побили. Далі ти все знаєш.

– Тепер ти винен багато грошей?

– Дуже багато.

– Треба написати заяву до міліції, а Олександр тобі допоможе, підкаже, як краще діяти.

– Що?! Написати заяву, чим я торгував, і сісти до в’язниці?!

– Дійсно, я зморозила дурість. Треба порадитися із Сашком.

– Мамо, ти попросила мене розповісти все тобі, а не йому!

– Завтра приїдуть до тебе круті хлопці, і ти повинен знати, що робити, як себе поводити. Знаєш, що їм казати?

– Ні.

– Я теж не знаю. Від розмови з Олександром нас не поменшає.

– А він не здасть мене до відділку?

– Я не дам йому цього зробити, – Катерина сказала це так твердо, чітко виділяючи кожне слово, що Сергій трохи заспокоївся.

Коли мати казала щось таким голосом, то зупинити її не могло навіть каміння, якби воно посипалося з неба.

Катерина не стала розпитувати сина про те, чи дійсно були в шухляді наркотики, чи ні – і так було все ясно.

«Ти, Ромчику, був неправий, – звернулася вона подумки до друга дитинства, згадуючи недавній сон. – Обманював мене один із моїх чоловіків, а не два, як ти сказав». Жінці було тяжко на душі, вона раптом подумала, що було б краще, якби її обвів навколо пальця Сашко, ніж почути такі новини від єдиного сина.

6

– Порадь, Сашко, що нам робити, – попрохала Катерина ввечері, коли коротко розповіла про все.

При цій розмові Сергія не було. Вона вважала, що їй легше буде знайти спільну мову з коханим наодинці. До того ж у сина після струсу мозку все ще паморочилося в голові, і лікар приписав йому постільний режим.

– Слід надрати йому зад, та нікому, – похмуро відповів чоловік. – І чому ти запитуєш, що нам робити, а не йому? Він вплутався в халепу, став на хибний шлях, зв’язався з криміналом, юрист сраний.

– Я розумію, що він тисячу, мільйон разів не правий, і ти маєш рацію, що відшмагати його не завадило б. Але сталося те, що сталося, а я мати, і прошу тебе, мій любий, зрозуміти мене. Мені дуже боляче, не шматуй мені душу докорами, а порадь, що робити далі. У тебе ж є свій син…

– Мій син ніколи такого не вчинив би.

– Ніколи не кажи «ніколи». Усі ми можемо схибити, можемо заплутатися й наламати дров. Та життя продовжується, і треба якось жити далі. Але як? Я чекаю від тебе, мій любий, поради.

Олександр зітхнув, нервово дістав із пачки цигарку, прикурив. Катерина завчасно подала йому попільничку.

– До прокуратури чи відділку міліції йому потикатися не можна – це факт. По-перше, його одразу ж звинуватять у розповсюджуванні наркотиків у великому розмірі. По-друге, можуть зачепити ще й мене, бо я тут живу. З іншого боку, від нього не відчепляться ті хлопці, доки не отримають свої гроші, бо прекрасно розуміють, що Сергій зараз беззахисний.

– Що ж тоді робити?

– Віддати їм борги і все. До речі, коли ти поїдеш за грошима від продажу будинків?

– На днях будуть готові документи з БТІ, тоді й поїду. А якщо не вистачить грошей?

– Треба буде десь взяти, бо вони не відчепляться.

– А якщо… Якщо втекти звідси?

– Як?

1 ... 41 42 43 ... 108
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спокута», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спокута"