Читати книгу - "Можливо все!, Джон Вон Ейкен"

А як щодо тих 3 % опитаних, які записали свої цілі й плани? Кожен із них заробляв у середньому більше, ніж заробляли решта 97 %, разом узяті!

Я, звичайно, розумію, що не тільки в грошах щастя. Але на цьому експеримент не закінчився!

Дослідники з’ясували, що в цих 3 % набагато вдаліше склалося й особисте, сімейне життя. Вони почувалися більш щасливими, задоволеними, рідше розлучалися й переживали депресії, ніж решта 97 %.

Я не заперечую, що цьому дослідженню вже багато років. Багато хто знає його результати і при цьому й далі абсолютно байдуже ставляться до свого майбутнього, не маючи перед собою ні цілей, ні завдань.

Але я вірю, що ви, мій дорогий читачу, – не такий! Бо вже дочитали аж до п’ятого розділу книжку про те, як робити неможливе. Отже, вам точно не байдуже! Тому поговорімо детальніше про такий невід’ємний елемент успіху, як постановка чітких, продуманих і мотиваційних цілей.

Цілі – найважливіша сполучна ланка між базовими цінностями й практичним утіленням у життя ваших заповітних бажань.

Хтось із читачів може пробурчати: «Я вже пробував ставити цілі – нічого не вийшло!»

Не здивований. Адже самих цілей недостатньо. Та й цілі повинні бути не простими, а пріоритетними.

Чому пріоритетними?

Бо слово «пріоритетний» означає «найважливіший», «найбільш вагомий порівняно з іншими», «той, що підлягає якнайшвидшому виконанню». Пріоритетна мета – це те, що для вас найважливіше, що треба зробити якомога швидше.

Пріоритетна мета – це більше, ніж мрії, фантазії, надії чи бажання. Це – результат ретельних роздумів і прийняття відповідного рішення з огляду на важливість і терміновість.

Постановка цілей має стати саме ретельним, зваженим та усвідомленим процесом, якщо ви хочете жити тим життям, про яке мріяли, а не існувати так, як виходить.

Будь ласка, зрозумійте, що успіху не можна домогтися випадково – ви досягаєте його своїми зусиллями. Безумовно, іноді вдається випадково «зірвати джек-пот». І це прекрасно! Але чи варто все у своєму житті довіряти сліпому випадку?

На жаль, більшість цілей ніколи не стають пріоритетними і, на жаль, ніколи не досягаються. І це має дві головні причини.

1. Цілями називаються лише якісь грандіозні мріяння і фантазії. Я не кажу, що мріяти шкідливо. Навпаки, як тільки людина перестає мріяти, уявляти собі щось неймовірне, думати про неможливе, її життя втрачає барви, перетворюючись на існування. Мрійте!

Але пам’ятайте, що будь-яку мрію треба перетворити на пріоритетну мету, щоб вона втілилася в життя.

Мрії зазвичай мало пов’язані з реальністю і конкретними діями. Найчастіше мрії починаються зі слів: «От добре було б, якби…» або

«Я мрію про те, що одного разу…» Як можна мотивувати себе на втілення подібної мрії, якщо ніхто не знає, коли настане «одного разу» і чи прийде взагалі це міфічне «якби»?

Тут нам на допомогу і приходять наші основоположні цінності, допомагаючи визначити, які з мрій так і залишаться безтілесними, а які – по-справжньому важливі для вас і гідні втілення.

2. Більшість цілей занадто розпливчасті й узагальнені для того, щоб знайти реальне втілення. Адже для реалізації мети необхідний докладний план дій. А як можна створити план для того, чого навіть до кінця не можеш прояснити?

Просто уявіть собі: ваша мрія – вирушити до Франції. І ви доручаєте втілення цієї мрії своєму секретареві: «Я хочу поїхати до Франції. Чекаю від вас квитанцій для оплати завтра після обіду!»

Коли ви хочете вирушити до Франції? У яке місто? На скільки? Житимете в готелі чи хоче орендувати квартиру? А туди дістанетеся літаком чи поїздом? Прямим рейсом чи з пересадками? Самі чи з сім’єю?

Не давши своєму секретарю додаткової інформації (фактично не прояснивши своєї мрії – тобто не перетворивши мрії на мету), ви поїдете до Франції так, як вирішить за вас ваш асистент – або не поїдете зовсім.

Перед тим як ми перейдемо до простого процесу постановки цілей, я хотів би сказати ще одну дуже серйозну річ, яка ще 20 років тому допомогла мені зрозуміти важливість цілей у житті кожної людини. Ось вона:

«Якщо у вашому житті немає цілей, у вашому житті немає сенсу».

Я маю на увазі, що, не маючи жодної мети, ви не зможете відповісти самі собі на питання: «Навіщо я живу?» Тому що будь-яка відповідь – це вже мета (хоч і в зародковому стані).

Коли ваше життя (нехай навіть тільки у вашій уяві) не має сенсу, ви живете в страху за майбутнє, в апатії, ви переживаєте через невідомість і нестабільність. Ви працюєте днями й ночами, але робота не приносить задоволення і здається каторгою для того, щоб звести кінці з кінцями. Вам нічого не хочеться; у вас ні на що немає ні бажання, ні сил; ви не