Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Рогнеда 📚 - Українською

Читати книгу - "Рогнеда"

256
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рогнеда" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 92
Перейти на сторінку:

У давньоруські (та й пізніші) часи «солдати удачі» (правда, тоді цього терміну ще не знали) були вельми в ціні і їх охоче запрошували до себе або на службу, або на проведення якогось походу руських князів. Тож найчисленнішими найманцями на Русі докиївській і київській доби були вони, скандинави, прозвані в русичів варягами, які промишляли розбоєм і часто наймалися до руських князів цілими юрмами-загонами, навіть зі своїми ватажками. В пізніші часи руські князі під час міжусобиць запрошували до себе в якості ударної сили печенігів, половців та інші кочові тюркські племена – за добру, звісно, плату, але найманці нею не обмежувались, а, допомігши тому чи тому князеві, кидались грабувати села, захоплюючи людність в неволю для подальшого його перепродажу на невільницьких ринках. (Олег, син Святослава, дід Ігоря, князь тмутороканський не раз водив на Русь половців, за що у «Слові о полку Ігоревім» названий Гориславичем.)

Чи не половина Володимирового війська, коли він ішов з Новгорода на Київ проти Ярополка, складалася з найманців-варягів. З їхньою допомогою, вельми суттєвою, між іншим, Володимир і захопив верховну владу в Київській Русі.

Це підкреслювали й шведські хроніки, наголошуючи, що Володимир (Вольдемар по-їхньому), саме дякуючи варягам, відносно легко переміг Ярополка.

Але це – що варягів більше і вони небезпечні – відчув і Володимир. Із союзників варяги можуть легко перетворитися на противників (найманці – вони і є найманці) і навіть спробують підім’яти під себе князя та встановити в Києві, а заодно й на Русі, свій диктат, свою владу, вже відверто грабуючи місцеве населення.

Так, власне, й сталося.

Варяги повірили у свою винятковість і незалежність від князя і почали поводитись у Києві, куди привели і де на трон посадили Володимира, як у завойованому ними краї.

Варязькі найманці були певні: князь має розплатитись з ними по найвищому рахунку, адже дякуючи їм, він опинився в Києві на всеруському престолі. На киян вони згорда дивились, заледве чи не як на невільників, їхніх рабів і поводилися в Києві буйно і безкарно. Кияни обурювалися такою поведінкою найманців, які уявили себе повновладними володарями Русі, на яких немає управи, бо сила на їхньому боці. Князь відчував, що в очах киян він втрачає авторитет, швидко знеславиться й по всій Русі, то який він після того буде верховний та великий князь? Ярополкове княжіння в Києві було відносно спокійним, і русичів ніхто не гнобив. Володимир відчував: треба спішно вживати якихось заходів, аби вгамувати найманців. І так погамувати, щоб і вовки були ситими, і вівці цілими.

А варяги тим часом розійшлися аж-аж. І вже почали до князя пред’являти претензії та різні вимоги.

– Град наш! – кричали Володимиру, навіть вже не шануючи його як верховного князя. – Ми його взяли, ми!.. Бажаємо брати відкуп на народ – по дві гривні з людини.

Дві гривні – це 204,7 гр. срібла. Мешканців у Києві багато, і якщо з кожного стільки брати, то де того срібла стільки набрати – вози та вози.

– Почекайте з місяць, поки зберу данину, – сказав Володимир варягам, а сам спішно мізкував: що робити з варягами – нападати на них з руськими силами не хотілося – крові багато проллється, в тім числі й руської. Та й варяги можуть зі своєї Скандинавії закликати збройну підмогу.

Минув місяць, варяги обіцяного срібла – вози та вози! – не дочекалися. Відчувши неладне, занепокоїлись. Та й бачили, що Вольдемар для чогось згуртовує своїх русичів, спішно їх озброює.

Усе збагнувши, варяги сказали – в один день відчувши себе в стольному граді Русі незатишно:

– Сольстил сси нами (обманув ти нас), да покажи мы (нам) путь в Греки.

Він же рече їм: «Идете!»

Деяких найманців, на його думку, більш надійних, Володимир залишив, а решту відправив до Царгорода (Константинополя). А поперед них послав послів, «глаголя царю» (сиріч проінформував візантійського імператора):

«Се идуть к тебе варязи, не мози (не здумай) их держати в граде, то сотворят ти зло яко и сде (не то натворять тобі зла, як тут, у Києві). Но расточи я разно (розсели їх по різних місцях) а само (назад, на Дніпро) не пущай ни единого…»

Володимир застеріг греків, з якими слов’яни часто й часом жорстоко билися в минулому, не селити варязьких головорізів у себе в столиці. Дивна турбота про вчорашніх недругів! Але, очевидно, це була та ситуація, про яку на Русі кажуть: «І ворогу своєму не побажаєш!..»

5

Давньоруські билини – це юність Київської Русі, її чарівно-романтичний, героїчно-богатирський світ. Це – народні епічні пісні, початком яких є Давня Русь. Центрами творення їх були Київ, Чернігів, Галич, Новгород X–XI і навіть XVI століття. Їх створювали і поширювали, співаючи на язичницьких святах, волхви та скоморохи, і серед них були такі професіонали, як той же – теж билинний – Боян, соловей тих часів. Жили вони при князівських дворах. А ще ж були й народні співці билин. Співали про Садка – новгородці, про Василя Буслаєва, Микулу Селяниновича, про Ілька Муромця і, звичайно ж, про нього, про Володимира Великого, Красне Сонечко. Бо вся Русь знала: во стольному во граді Києві владарює добрий для друзів і грізний для ворогів князь Володимир. А навколо нього залізною стіною стоять богатирі і найперший

1 ... 41 42 43 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рогнеда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рогнеда"