Читати книгу - "Атомний вогонь над океаном"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Метіус раптом зупинився і спитав:
— Невже ви серйозно вважаєте, Стефсон, що ПЕК і уряд?.. Ні, я не можу цьому повірити.
— Наближається економічна криза. Це ви, мабуть, знаєте. У всіх галузях господарства звільняють безліч людей. Нам з вами доведеться побачити повторення двадцятих років. Такі кризи стають щораз глибшими. А по той бік є економічні системи, які не знають криз. За теоріями, поширеними у Штатах, можливий єдиний вихід: посилене озброєння, міжнародний бізнес із зброєю! Ми повинні показати нашим партнерам…
— Але ж це означає війну! Ядерну війну!
— Та ні, Метіус, війну, в якій буде використана чиста бомба. Це так звана, локальна війна. Крім того, міркують наші стратеги, той, хто перший ударить, переможе. А переможці повинні жити. Світу, зараженого радіоактивними частками, містер Еверет теж не хоче. Без чистої бомби війна означає самогубство.
— Що ж робити, Стефсон? — Голос Метіуса, завжди такий гучний, Впевнений, ледве чутно бринів. — Це технічна проблема. Вона захоплює, і вчений над нею працює, змушений працювати, поки не розв'яже її. Якщо боятися наслідків, боятися того, що інші зроблять з нашими науковими відкриттями, тоді взагалі треба покласти край будь-яким науковим дослідженням. — Метіус широко розкритими очима глянув на колегу і закінчив думку: — Я повинен, виходить, відмовитися од публікації результатів своїх досліджень?
— Ви не бачите третього шляху, Метіус. Це чесне й одверте міжнародне співробітництво, обмін досягненнями. Власне кажучи, це не третій, а єдиний шлях. За таких умов наші дослідження не можна буде використати для одержання прибутків. Ми повинні звернутися до совісті всіх учених, пробитися до тих, хто вже прокинувся. Якби десять років тому Ейнштейну пощастило розбудити совість учених усіх країн, якби наші колеги в Лос-Аламосі не схилилися наприкінці війни перед вимогами й наказами генералів, триста тисяч жителів Хіросіми й Нагасакі жили б і досі. І сьогодні не вмирали б там чоловіки, жінки й діти.
Метіус обернувся і попрямував до своєї машини, наче дуже поспішав кудись. Стефсон повільно йшов за ним. Вони сіли в машину. Лише коли вчені під'їжджали до атомного міста, Метіус сказав:
— Знаєте, Стефсон, мені здається, нам слід було б разом працювати над проблемою холодного реактора, про яку ми тільки-но говорили…
* * *
Біт Стефсон поклала на письмовий стіл пакет і промовила:
— Цілком таємно, містер Брекдорп, вам особисто. Прибув чверть години тому кур'єрським літаком.
Брекдорп прислухався до голосу дівчини. Чим далі посувалися експерименти Кальмана, тим недовірливіше ставився директор до всіх співробітників. Він намагався форсувати справу. Якщо експеримент закінчиться успішно, він одержить чималий кусень. Але коли буде невдача, з посади полетить не тільки Кальман, а й він.
— Дякую, — спокійно сказав Брекдорп, байдуже відсунувши пакет убік. Він ще трохи поговорив з Біт про справи. А коли вона рушила до дверей, рука директора намацала під столом кнопку і натиснула її. Не встигла секретарка зачинити за собою двері, як над ними спалахнуло червоне світло — знак, що входити заборонено. Брекдорп нетерпляче схопив пакет і розірвав конверт. З нього випала географічна карта і лист од Вільсона.
«Дорогий Брекдорп! У той час, як до вас приїхав з візитом Еверет, я був на сесії НАТО. Конференція в Парижі показала мені, що ми йдемо правильним шляхом. Нам треба поспішати, бо становище дуже напружене…» Брекдорп швидко пробіг очима лист, зупиняючись тільки на найголовнішому. «Президент хоче широко продемонструвати світові невинний характер нової бомби… Зацікавлені кола в Пентагоні… Випробування буде проведено поблизу Ратакових островів… на очах у тубільців…»
Брекдорп поклав листа і взяв карту. Ось це місце. А що написав Вільсон? «Випробування буде проведено… на очах у тубільців. Погодьтесь, що ця ідея просто геніальна…» Еге ж, геніальна, коли досліди Кальмана матимуть позитивні наслідки. Але поки що всі експерименти кінчалися невдачею. «… Якщо метереологічні умови будуть сприятливі, острів лишиться неушкодженим. Це означатиме, що радіоактивність на ньому незначна».
А що коли вітер буде несприятливий? «…Пентагон передав у наше розпорядження «Ізабеллу», — читав Брекдорп далі, — спеціально пристосований для таких операцій авіаносець. Для самої бомби закуплено старий корабель «Ураган». До місця вибуху він якось доповзе. Гадаю, ви вже обговорили з Шпрінгером, які потрібні матеріали, щоб підвести підсумки випробування. Це так само важливо, як експерименти Кальмана…»
Брекдорп відкинувся в кріслі і замислився. Із Шпрінгером він уже псе обміркував. Його непокоїли тубільці. Брекдорп запалив сигарету і ще раз перечитав листа…
* * *
У Рівертауні нетерпляче чекали скандалу між Кальманом і Стефсоном. Причиною його мала стати не суперечність у їхніх наукових поглядах, а часті зустрічі Біт з Барном. Молоді люди і на думці не мали приховувати свою дружбу. Та й хто міг щось сказати проти неї? Стефсон лише знизував плечима, коли йому натякали на це. Він дозволяв своїй доньці самій обирати собі друзів. А Барн зовсім не був йому неприємний. Професор дедалі більше шанував молодого Кальмана як здібного науковця. Тому Стефсон і сьогодні тільки головою кивнув, коли Біт мимохідь сказала, що запросила Варна прийти до них увечері.
Гуляючи з гостем в садку, дівчина помітила, що думками Барн десь далеко-далеко.
— У вас неприємності, Барн? — спитала Біт. Він глянув на неї здивовано і наче трохи злякано.
— А що, помітно? Пробачте, Біт, що я прийшов сьогодні з таким настроєм. Ваш садок завжди викликає в мене захоплення.
— Щось не схоже, — насмішкувато зауважила Біт.
Барн зупинився.
— Що ж,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Атомний вогонь над океаном», після закриття браузера.
