Читати книгу - "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"

- Анхело Альварес! - не стримав вигуку Олесь. О, вiн добре пам'ятав хвилюючу розповiдь Валенто Клаудо про iнженера Ернана Рамiро i його вiрного друга Анхело Альвареса!

- Так, Анхело Альварес, - сумно повторив Капiтан. Похмура тiнь пробiгла по його обличчю, коли вiн по паузi заговорив знов. - Коли б не конструкторський талант Анхело, "Люцифер" не iснував би. Тiльки завдяки його детальним i точним кресленням та блискучим технiчним розрахункам менi вдалося втiлити в життя смiливу iдею створення такої складної й досконалої машини. Я тiльки здiйснив його задум...

- Але ж для цього потрiбне було те джерело могутньої енергiї, яке ви винайшли? - зауважив несмiливо Олесь.

- Так, воно було потрiбне. I воно знайшлося. Чи знаєш ти щось про внутрiшньоатомну енергiю, Олесю? Чув про це?

- Звичайно, чув! - радiсно ствердив юнак. Ще б йому не знати про це! Велетенська енергiя, яка звiльняється при руйнуваннi атомного ядра, енергiя, що її можна використати для страшних атомних бомб, якi несуть загибель усьому iснуючому. Але ту саму енергiю можна використати i для мирних потреб, якщо звiльняти її поступово i пiдкорити потребам людини в атомних реакторах, одержуючи за її допомогою електрику... Еге, це Олесь добре знав! - Так ви використовуєте для "Люцифера" внутрiшньоатомну енергiю, руйнуючи атомне ядро? - збуджено заговорив вiн, охоплений бажанням виявити свою обiзнанiсть. - Як у атомному реакторi, так? Тодi я все розумiю!

- Стривай, Олесю, - м'яко, хоч i трошки насмiшкувато, пролунав голос Сивого Капiтана, - не поспiшай. Я нiчого не говорив тобi про руйнування атомного ядра. Я сказав лише про атомну енергiю.

- Та хiба це не все одно?

- Нi. Я ж кажу тобi, не поспiшай. I не червонiй так. Це ж не твоя провина, що про руйнування атомного ядра писалося й пишеться багато, а про iнший, зворотний процес, навпаки, дуже мало.

Голова Олеся немовби паморочилася: який то зворотний процес? Складання атомного ядра, чи що?

- Отже, слухай уважно. Я спробую пояснити це якнайпростiше. Ти знаєш, що всi елементи складаються з атомiв. Але й атоми в свою чергу складаються з найпростiших i найлегших атомiв водню. Руйнуючи атомне ядро, фiзики розщеплюють ядро складного, важчого елементу - i таким чином перетворюють його на ядра менш складних, легших. При цьому видiляється певна кiлькiсть енергiї. Коли б ми з тобою поступово руйнували i далi одержанi елементи, перетворюючи їх на легшi й легшi, то дiйшли б зрештою до водню. Це зрозумiло тобi? Не надто складно?

Олесь ствердно кивнув головою: вiн вирiшив тепер бiльше мовчати, так буде безпечнiше.

- Такий один процес, руйнування атомного ядра, - вiв далi Сивий Капiтан. Вiн поглянув на пульт управлiння машиною, де спалахнула яскрава червона лампочка якогось iндикатора, швидким рухом перевiв праворуч маленьку рукоятку, вiд чого червона лампочка одразу згасла, а замiсть неї спокiйним свiтлом засвiтилася зелена. - Але є й другий процес, зворотний. Скажи, Олесю, як ти гадаєш, що сталося, коли б ми знайшли спосiб складати, сполучати два чи чотири атоми якогось легкого елемента? Як тобi здається?

Тепер уже треба було вiдповiдати. I юнак непевно сказав:

- Мабуть, утворився б важчий елемент. I все.

- В тому-то й рiч, що далеко не все, - ледве помiтно за своєю звичкою посмiхнувся Сивий Капiтан. - Розрахунки вчених давно показали, що в такому разi вага новоствореного елемента не була б точною сумою ваг складових елементiв. Виникає якась рiзниця. Новий, важчий елемент був би трохи легшим, нiж загальна вага тих ядер, з яких його складено. Куди ж подiлася рiзниця? Адже саме про неї i йде мова. Вона при складаннi атомiв видiляється як вiльна енергiя - i досить велика. Тепер ти розумiєш, що я мав на увазi, говорячи про складання атомiв?

- Ви вмiєте це робити?

- О, не тiльки я! Отаке складання атомiв водню з одночасним видiленням велетенської енергiї науцi досить вiдоме, воно має назву термоядерної реакцiї. На цьому явищi побудовано страшнi водневi бомби, набагато сильнiшi за атомнi. Атомнi реактори, де використовується енергiя вiд руйнування атомного ядра, iснують. Цю енергiю наука приборкала, - не цiлком, правда, але все ж таки дещо опанувала її. А термоядерну енергiю ще нi. Бо весь час вважалося, що для здiйснення термоядерної реакцiї, для складання атомних ядер потрiбнi дуже високi температури, приблизно такi, як на Сонцi. Менi пощастило встановити i довести, що це не так. E iншi способи, якi не потребують високих температур. Користуючись таким способом, вiдомим тiльки менi, я можу провадити термоядерну реакцiю повiльно - i керувати тiєю велетенською енергiєю, яку вона дає. Оце й є джерело енергiї, якою живиться мiй "Люцифер" г всi його механiзми та прилади...

Олесь дивився на Сивого Капiтана, широко розкривши вiд здивування очi. Це було щось справдi фантастичне! Вiн чув про колосальну силу водневих бомб, у яких дiє термоядерна реакцiя, пiд час якої видiляється нечувана кiлькiсть енергiї, дикої i свавiльної. Вiн чув, що наука тiльки мрiяла про те, що колись поступово опановуватиме ту гiгантську енергiю для мирних потреб. А Сивий Капiтан, який так просто говорить про все це, уже знайшов такий спосiб... Так от у чому полягав винахiд iнженера Ернана Рамiро! Ось чому фалангiстський уряд так уперто намагався захопити цей винахiд у свої руки!

Тим часом Сивий Капiтан говорив далi, так само невимушено i спокiйно, наче мова йшла про звичайнi речi, яким вiн не надавав нiякого особливого значення:

- Ось тобi, Олесю, i вiдповiдь на твоє запитання. Складна, хоч i невеличка, машина всерединi мого "Люцифера" весь час виробляє електричну енергiю майже в необмеженiй кiлькостi. I хоч потреби "Люцифера", тобто всiх механiзмiв i приладiв у ньому, надзвичайно великi, - тiєї енергiї вистачить на все. Для цього треба лише мати водень, правда, не звичайний, а його окрему вiдмiну, так званий дейтерiй. Це досить рiдкiсна вiдмiна, але я можу за допомогою тiєї ж самої енергiї здобути її в достатнiй кiлькостi. А в машинi, про яку я згадував, атоми дейтерiю сполучаються i перетворюються на атоми гелiю. Енергiю ж, що виникає пiд час цього, я забираю для своїх потреб. Бач, як просто?

Та Олесь прекрасно розумiв, що все це зовсiм не