Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

ВЛАДИСЛАВ: У вас двісті п’ятдесят сім, а у пана барона Фірулета двісті п’ятдесят шість.

ШАРМ: Ну, власне. Печія. Нудьга.

АЛЬБЕРТИНКА: О-о-о!

ШАРМ: Посмак!

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Пеге́сит. Нежить. Статистика й міггень. Закон великих чисел.

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Якщо ми вже тут сидимо на лавочці у затінку, я не бачу іншого виходу, ніж запгосити вас до «Максима». Якщо я досі зношу жінок, то тільки фагшигованих, і то їжею з гагного гестогану. Жінка з добгою пулягкою всегедині таки смаковитіша, ніж та сама жінка, наповнена, я сказав би, пгосто кагтоплею або ггечаною кашею. Запгошую вас до «Максима». Скажімо, устгиці, фагшиговані лангустами, стгаусячі яйця а la cocotte, квітка з лосося, майонез, дгозди...

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Владиславе, піґулку! Але ми маємо надію, пги світлі, пгиглушеному кгивавим абажугом, пги п’янких звуках циганських музик, ох-ох, закуски і вакханки... кгов піниться газом із шампанським, циганські тгелі, агомат твої чуття гозпалює, я нахиляюся — ти відсуваєшся, я нахиляюся — ти відсуваєшся, eвое-евое[21], я нахиляюся — ти відсуваєшся, евое-евое, я нахиляюся — ти відсуваєшся, га, я-а-а-а... Цигани, устгиці, я починаю тебе...

АЛЬБЕРТИНКА: О! Роздягати?

ШАРМ: Таж ні! Не гоздягати! Одягати! Муфточка із кготячих хвостиків від Вольфа!

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Панчішки з пагизького туману.

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Панталончики гожеві з пінкою!

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Буггундська спідничка, кгем абгикот!

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Блузочка з ггибочками під соусом пговансаль....

АЛЬБЕРТИНКА: О!

ШАРМ: Капелюшечок на овочевій подушці!..

Темніє, вітер, буря.

Грім.

АЛЬБЕРТИНКА: Графе! Ти одягаєш мене замість роздягати!

ШАРМ: Пагдон? Пагдон? Пагдон?

АЛЬБЕРТИНКА: Хіба не бачиш?

Я під сукенкою моєю

Зовсім гола!

Я гола!

Грім.

ПАНСЬКА ГРУПА (прокидається, piano, crescendo[22], драматично): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона... (Завмирають.)

ШАРМ (очманілий): Пеньюаг з мегеживом, обшитий хутгечком сгіблистого осіннього лиса, або дезабільє із шовку-сигцю з шотландською гюшечкою...

АЛЬБЕРТИНКА: Нагота... Наготи хочу!

Грім.

ПАНСЬКА ГРУПА (piano, розпачливо): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона... (Завмирають.)

ЛАКЕЇ (дико): Гу-у-у-у-у-у-у-у-у! (Вітер).

Альбертинка тікає.

ШАРМ (очманілий): Упегше таке бачу: жінка воліє, щоб її гоздягали, замість одягати...

ПАНСЬКА ГРУПА: (fortissimo[23], дико): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона!

Заходить Фірулет зі Стрільцем.

ФІРУЛЕТ (атакуючи Шарма сміхом):

Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха-ха!

Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!

ШАРМ (захищається):

Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха-ха!

Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!

ФІРУЛЕТ: Утекла! Га? Мої співчуття! А це поразка, ха-ха! Три без фігури!

ШАРМ (сконфужений): Не гозумію... Не гозумію... Не гозумію... (Машинально, у відповідь Фірулетові.) Ха-ха-ха!

ФІРУЛЕТ: Чого це ти не розумієш, графе? (Атакує Шарма.) Ха-ха-ха!

ШАРМ (атакує Фірулета): Ха-ха-ха!.. Не розумію, ти знаєш, багоне, дивна гіч. Я флігтував і натякав, що спгавлю їй се і те з гагдегоба. А вона: що хоче наготи!

ФІРУЛЕТ: Наготи?

ШАРМ: Наготи. Отож.

ФІРУЛЕТ: Перепрошую, ти хочеш цим сказати, графе, що замість пеньюара, сорочки, дезабільє, спіднього... якісь там таз, стегна, бабки, ключиці:.. й нічого більше?

ШАРМ: Нічого!

Тіло.

Тіло — й нічого більше...

Вітер.

ФІРУЛЕТ: О, який пошум у природі!

ШАРМ: О, який пошум у природі!

РАЗОМ: О, пошум, пошум, о пошум!

ШАРМ (замислений): Тіло.

ФІРУЛЕТ (замислений): Тіло.

ШАРМ: Голе.

ФІРУЛЕТ: Голе.

ШАРМ: І все.

ФІРУЛЕТ: І все.

РАЗОМ: І пошум, пошум, і пошум.

Із-за крісла виходить Владислав зі Злодюжкою на повідці.

ВЛАДИСЛАВ: А що з цим пройдою? Відпустити його, здати в поліцію чи як?

ФІРУЛЕТ: Це пес чи якийсь зірвиголова? Де ти його, графе, відкопав?

ШАРМ: Стій, багоне!

Зажди, багоне!

Я дещо починаю гозуміти... Ага-а-а... аг-а-а-а... ага-а-а-а... Бо вона спала на лавці. Я спустив на неї цього злодюжку. Щоб він щось у неї вкгав. А я його тоді зіб’ю з ніг і відгекомендуюся... Така інтгига! Але! Ба! Я гозумію!..

ФІРУЛЕТ: І що? Та кажи вже!

ШАРМ (сам до себе, нажаханий): Вона кгізь сон пізнала його гуку в себе в пазухах... Але гадала, що це моя гука... що це я!

ФІРУЛЕТ: Перепрошую? Що ти, графе, власноруч запхав їй руку в пазухи? На лавці, під деревом, у скверику — і то не будучи їй представленим?! Та що це за дика ідея?!

ПАНСЬКА ГРУПА (драматично): Кріселка лорда Блоттона!

ШАРМ: Вона гадала, що це я! Що це я запхав! Тому їй закогтіло наготи. Наготи зі мною, Боже всемогутній!

Вітер, однак млявий.

ФІРУЛЕТ: Перепрошую, перепрошую, — наготи, наготи з графом? Це ж як — що ніби граф без ціпка, без монокля, без шапокляка, без штанів і без трусів?

ШАРМ: Вона наготи зі мною хоче.

ФІРУЛЕТ (хапаючись за живіт):

Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха!

Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха!

ВЛАДИСЛАВ: Ги-ги-ги! Ги-ги-ги!

ПАНСЬКА ГРУПА: Ха-ха-ха-ха-ха-ха!

ЛАКЕЙСЬКА ГРУПА: Ха-ха-ха-ха-ха-ха!

ШАРМ (співає):

Що, багоне, ну що це знову?

Куди ти хилиш? Що це за сміх?

Зволій мене позбавити цього! Геть, геть!

Ця безпагдонність вже вмогила всмегть!

ФІРУЛЕТ (співає):

Голий Шарм, голий Шарм,

Ха-ха-ха і гоп-ца-ца,

Ха-ха-ха-ха. Наголяса!

Голий Шарм! Голий Шарм!

Зухвало дефілюють один перед одним.

ШАРМ: Квагта в чигвах!

ФІРУЛЕТ: Шлем у каре!

ШАРМ: Дублет у кольорі!

ФІРУЛЕТ. Дублет на дублет!

ШАРМ: Тги без фігуги!

ФІРУЛЕТ: Великий шлем у піках!

ШАРМ: Пас!

ФІРУЛЕТ: Пас!

Любий графе Шарме, коли ти роздягнешся догола, не забудь мене покликати, щоб я міг помилуватися, ха-ха-ха-ха-ха-ха!

Виходить разом зі Стрільцем.

ШАРМ (пригнічений):

Зухвалець!

Нахаба! (Сідає на стільчик-парасолю.)

Я пгоггався...

ПАНСЬКА ГРУПА (piano, crescendo): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона...

ПРОФЕСОР: Ве-е-е...

ПАТРОН: Печія. Підвищена кислотність. Пересит...

КНЯЗЬ: Так-так, шановне товагиство, святі слова, я сам відчуваю на висоті, і моя дгужина теж щось на згазок пегеситу, надмігу, пегеїдання, що наче, так би мовити, як би ото висловитися... забагато: забагато бісквітів, кгемів, тужугок, тістечок, модисток, куафегів, компотів, комігчиків, десегтів, вегшків, підливок, соусів, лакеїв, екіпажів, ґудзиків...

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!..

КНЯЗЬ: От власне! Ви, пгофесоге, пгосто-таки в мене з язика зняли!

КНЯГИНЯ: Якась нестгавність у повітгі.

ГЕНЕРАЛ: Переповнення.

ПАТРОН: Переїдання.

МАРКІЗА: Сю-сю-сю.

ПРЕЛАТ: Ох, що ж то за час! Господи, змилуйся над нами!

КНЯГИНЯ. Уся надія на нашого маестго! Маестго, будь ласка, освіжіть нам моду! Освіжіть чоловічий силует і дамський!

ФІОР (замислений):

Освіжити

дамський силует

і чоловічий?

ПАНСЬКА ГРУПА: О так, о так, о так!

ФІОР: Легко сказати!

Легко сказати: запровадь нам нову моду!

Вигадай нові моделі! Нові? Але які?

Мода... Мода не може йти всупереч часу!

Мода — це час. Мода — це історія!

Хіба я помиляюся,