Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ідеаль, або На поміч, пардон 📚 - Українською

Читати книгу - "Ідеаль, або На поміч, пардон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ідеаль, або На поміч, пардон" автора Фредерік Бегбедер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 41 42 43 ... 47
Перейти на сторінку:
Бернаром Арно можна водитися, а з Романом Абрамовичем — ні. Росія не володіє монополією на скороспілі статки, які набули за допомогою держави. Франсуа Піно своїм успіхом зобов’язаний владі не менше, ніж Михаїл Ходорковський. Та останній сидить у радіоактивній сибірській в’язниці в Краснокам’янську — п’ятнадцять мільярдів доларів не стали йому в пригоді. До речі, у 1989 році ми зустрічалися з Ходорковським «У Кастеля» і в «Палетті». Він здійснював тоді імпорт комп’ютерів разом з Мішелем Леборнем, моїм давнім приятелем по нічних походеньках. Відкривши на вулиці Морне офіс «Менатепа», Ходорковський їздив Парижем на «порші», та ми дивилися на нього з погордою, як на російського ведмедяку. За тої пори в Парижі було менше росіян, ніж зараз. Ще там вештався Едуард Лімонов, що співпрацював з «Ідіот інтернешнл». Мені нелегко звикнути до думки, що ті нечисленні росіяни, з якими я знався у 80-ті роки, потрапили за ґрати за непокору Путінові, якому, крім усього іншого, належать чотири відсотки акцій «Газпрому» (тобто чотири відсотки від трьохсот мільярдів доларів, полічіть самі, я не дуже знаюся в математиці, та й жити ще хочеться). Пам’ятаю Михаїла Ходорковського, в окулярах у тонкій металевій оправі, з симпатичним обличчям радянського ботаніка, він сидів перед келихом білого вина на терасі кав’ярні на вулиці Сени. Не дуже солодко йому шити капці у виправній колонії ЯГ-14/10 від 22 вересня 2005 року. А ото не треба було фінансувати опозиційні партії («Яблуко» і Союз правих сил), хоч відколи це стало злочином? Ніколи не вірте тому, що пишуть у газетах: мовляв, Росія стала демократичною країною… Наші з вами держави подібні: кожна по-своєму оплакує безповоротно втрачене минуле, адже, спробувавши перейти на ринкову економіку, вони зіткнулися з гіркою дійсністю. Росія і Франція пов’язані між собою, бо і там, і там економіка регулюється державою, хоч вдають, ніби економіка вільна. Підприємці, що значно залежать від державних замовлень, володіють основними ЗМІ, так воно вже у нас ведеться. У Франції голова будівельної компанії Мартен Буїґ придбав перший канал телебачення, виробник винищувачів Арно Лягардер потроху скупив «Каналь+», виробник «Міражів» Серж Дассо примудрився придбати «Фіґаро». В Росії «Газпром» прибрав до рук щоденну газету «Ізвєстія» і всю її медіа-групу, сталевий магнат Алішер Усманов хапнув газету «Комерсант». Що ж стосується, Романа Абрамовича, то він зрозумів натяк після справи Ходорковського і вирішив не сваритися з Путіним, тож продав свою компанію «Сібнєфть» «Газпрому» і не виступав. Ліпше лежати в гамаці на палубі яхти, ніж на нарах у в’язниці.

Пам’ятаю, як хвалькувато розбалакував «нувориш» Сергій.

— Ви, французи, такі, як українці: любите свободу, та лише за умови, що через неї не зростуть ціни на газ.

— Ох, обережніше, Франція — дуже багата країна.

— Де ж пак! Дівчата, ви чули? Геллоу! Октаве, отямся, у мене є для тебе дуже цікава новина: Франція — МАЛЕНЬКА ВБОГА КРАЇНА! Я ось назву тобі три заможні держави: Росія, Китай, Індія, второпав? Ви, французи, вважаєте нас злидарями, а самі по вуха в боргах. Золотовалютні резерви нашого Центробанку можуть у п’ять разів покрити дефіцит вашого бюджету. Незабаром настане наша черга давати вам милостиню: ми вже достроково погасили двадцять три мільярди доларів боргу Паризькому клубові й незабаром викупимо всі авіабудівельні концерни та медіаголдинги. Ще хтозна, чи залишимо ми вас у раді директорів, я особисто не певен цього, та, з другого боку, мені подобаються ваші лисі дідугани з їхніми додатками до прізвищ, такі непогано будуть вимальовуватися на екрані мого «БлекБеррі пірл»… Гаразд, нехай уже, ми не всіх вас викинемо, кількох збережемо для позірності…

Не дуже я захищав мою батьківщину. Може, і справді Франція померла, як і всі інші комуністичні країни.

— Від 1998 року ВВП Росії зростає на 6,8 відсотка щороку.

— Авжеж, але пересічна тривалість життя чоловіків скоротилася на три роки. Пияцтво, бійки, вбивства, автомобільні катастрофи… у 2004 році Росія втратила вісімсот тисяч осіб, це кількість мешканців такого міста, як, наприклад, Марсель. Звісно, бізнес-клас в «Аерофлоті» набагато розкішніший, ніж в «Ер Франс», та ваша агресивна держава не хоче ділитися заробітками на експлуатації надр, і ви не народжуєте дітей.

— Тим-то і багатіємо!

— Із чеченцями ви недобре поводитеся, — сказав я голосно, щоб Лєна вдала, ніби образилася. — Двісті тисяч убитих з-поміж восьмисот тисяч мешканців.

— Уяви, що корсиканці захопили заручників у французьких школах і театрах. Як відреагує французький уряд?

— Погано, але ж ми не такі расисти, як ви оце… Та й іммігрантів ви потребуєте більше, адже чисельність населення у вас падає. (Зараз у вас 142 мільйони населення, а в 1991 році було 150 мільйонів!)

— Та невже? А в якій це, цікаво, країні лепенівський Національний фронт здобув двадцять відсотків на виборах? У нас Жириновський насилу три відсотки набрав.

Що ж, йому ніхто не заперечував. Як і всі можновладці, він звик розбалакувати сам і не слухати, що там кажуть інші. То я й лишив йому останнє слово — нехай ліпше рахунки оплачує.

— Непогано! Світова шахова дошка перевернулася: американці підтримують високі ціни на нафту, щоб зміцнити позиції Росії стосовно Китаю. Второпав, еге? США позичають у Китаю сотні мільярдів, купують на них арабську нафту і спалюють її, забруднюючи атмосферу! Геніально, еге ж?

Набагато цікавіше було, коли він закидав мені, що я переймаюся старими дівками.

— Скільки років твоїй останній? Двадцять два? Октаве, облиш цю дурню. Відтепер ти маєш водитися тільки з такими незайманками, як оце Лєна. Чеснотки теж святі, згідно з вашою релігією, правда ж?

— Зате я не святий, у мене німби тільки попід пахвами.

— Користуйся дезодорантом «Етіаксіл», сину мій!

Сергій спав тільки з дівчатами від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років. У нього була ціла теорія про невірність.

— Ув основі всіх розлучень лежить шлюб. Якби не було родини, то було б набагато менше вбивств. Людський відчай зумовлюється відомими усім причинами, адже подружню пару, як і передніш, вважають моделлю щастя, а вона ж бо вже відбула свою роль у сучасній цивілізації. Ми вперто підсовуємо людям недосяжний ідеал. І людство конає від фрустрації!

— І все ж таки, Сергію, не можна щоночі міняти жінок. Треба стримувати «пекельне бажання». Он Святий Августин зумів це утнути.

— То він з любові до Бога.

— Та й Будда.

— Будда був гладкий, то йому нічого й не залишалося, хто ж його захотів би!

— Якщо людям подобається жити в парі, то, значить, є якась причина…

— Реклама. Кіно. Жіночі журнали. І ті, і ті, і ті вбивають у наші мізки реакційні ідеї, наче 60-х років

1 ... 41 42 43 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ідеаль, або На поміч, пардон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ідеаль, або На поміч, пардон"